скачати файл

ГЕЙКО (МАТУСЕВИЧ) ОЛЬГА ДМИТРІВНАзаяву з вимогою дозволити еміґрувати, а також військовий квиток ідиплом.Співробітники КГБ, в тому числі й Олександр Радченко (за незалежностистав міністром внутрішніх справ, очолював Службу БезпекиУкраїни), радили Г. скористатися ізраїльським викликом, розлучившисьдля цього з М.матусевичем і фіктивно одружившись ізєвреєм. Однак Г. намагалася «пробити» українську еміґрацію.У кінці 1979 двоє неповнолітніх вчинили напад на Г. з метоюзґвалтування. Згодом один із них ще раз погрожував їй зґвалтуваннямі вбивством. 24.11 о 16 год. в центрі Києва на Г. напав невідомийі кілька разів ударив її. Одразу ж з’явилися співробітники міліції,Г. було затримано і разом з художником Василем Кулею, який намагавсявтрутитися, доставлено до Ленінського райвідділу міліції,де їх протримали до 23 год.. Г. було заявлено, що на неї передаєтьсясправа до суду за бійку на вулиці та опір міліції. 10.12 її затрималина кілька годин у Москві за участь у демонстрації біля пам’ятникаПушкіну в День прав людини.07.01.1980 у міському ВВіРі Г. запропонували забрати документиі заяву на виїзд. Вона відмовилася. У лютому її викликали до військкоматуі завимагали пред’явити військовий квиток. Г. порадила їмзвернутися до Брежнєва. На запитання, як вона збирається захищатибатьківщину без військового квитка, Г. відповіла, що не має жоднихзобов’язань перед так званою батьківщиною (СРСР), яка грубопорушує права своїх громадян. Г. також заявила, що вважає війну вАфганістані окупаційною. Двоє співробітників військкомату і троє«свідків» за дверима пізніше свідчили про це в суді проти Г.12.03.1980 Г. була заарештована за звинуваченням у зведеннінаклепів на радянський лад (ст.187-1 КК УРСР). Ще в камері попередньогоув’язнення Г. подала заяву про відмову від радянськогогромадянства. Під час слідства і на суді не відповідала на будь-якізапитання і не підписувала протоколи допитів. Суд вона не визнала,як і не визнала себе винною. 26.03 засуджена Київським міськимсудом до 3 р. таборів загального режиму. Про суд навіть її батькидізналися випадково після його завершення. Строк відбувала в Одесів таборі ЮГ-311/74.12.03.1983, після вручення їй довідки про звільнення, на виходідо адміністративної зони Г. була затримана трьома невідомими вцивільному і в мікроавтобусі відвезена до місцевого КГБ, де їй запропонуваливідмовитися від своїх переконань. Г. не погодилася, післячого з’явилося аж два прокурори і їй було пред’явлено обвинуваченняза ст. 62, ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаган-124