скачати файл

БРОВКО ІВАН БЕНЕДИКТОВИЧдо захисту докторську дисертацію з методики викладання літератури.Йому запропонували очолити кафедру педагогіки в Київськомудержуніверситеті, де працював доцентом педагогіки.Тим часом Б. підтримував дружні стосунки з шістдесятниками,насамперед з Євгеном Сверстюком, якого 1959 р. прихистив у своємупомешканні в Пущі-Водиці. КГБ таємно прослуховував розмови,і коли Б. на повідомлення про вбивство С.Бандери висловився «Цевони, сволочі, вбили його», стеження посилилося.Виявилося, що доцент Б., читаючи студентам курс педагогіки,дозволяє собі цитувати не лише Маркса чи Леніна, а й Грушевського;не лише Горького, а й Винниченка; суто педагогічні твердженняарґументує і Макаренком, і Софією Русовою, а специфічні психологічніявища пояснює за Фрейдом. Його книжками, привезеними зПольщі, користуються шістдесятники, їх читають деякі студенти.Навесні 1960 р. міністр вищої освіти Даденков послав Б. до Чернівціву складі комісії з перевірки роботи місцевого університету. Тимчасом у нього вдома був проведений таємний обшук. Обшукали і йогоматір у дорозі. Повернувшись із Чернівців, Б. був затриманий кагебістамив Києві, відвезений додому, де йому пред’явили ордер на обшукквартири. Усе найцінніше з книг, які збиралися протягом майжестоліття, спочатку дідом і батьком, за годину було перенесено в машинуі відправлено разом з господарем у КГБ на Володимирську, 33.Там йому пред’явили стандартне звинувачення: «наклепи на ленінськунаціональну політику та антирадянська діяльність». Майже тижденьтривали допити, погрози, обіцянки. Кульмінацією була зустрічз генералом Шульженком, заступником голови республіканськогоКГБ: «Скажіть, як ви дійшли до того, що стали на націоналістичнийшлях?». Б. відповів: «Я йду шляхом, яким ішли мій дід, мій батько –це трудовий шлях українця». Генерал перебив: «Єдино правильнийшлях – це ленінський шлях, і ви як комуніст повинні знати це! Якщови не опам’ятаєтесь, то на тому шляху вам погано буде».Того дня, 30.05.1960 р., Б. відпустили додому, а назавтра йоговикликали в університет на засідання партбюро. Секретар партбюровинуватив Б., що на лекціях дозволяв собі цитувати, як він висловився,«злейшего врага украинского народа Грушевского» і запропонуваввиключити Б. з КПРС та звільнити з роботи. Колеги одностайнопроголосували «за» і розбіглися, як миші. Вигнаний, принижений,затаврований, Б. вийшов з університету. У парку Т.Шевченкадо нього підійшов юнак, обняв і сказав: «Іване Бенедиктовичу, тримайтеся,ми вас любимо, спасибі вам за все те добре, що ви нам подарували».Це був студент, поет Володимир Підпалий.84