скачати файл

КУЦЕНКО ГРИГОРІЙ ПЕТРОВИЧВісім-дев’ять років К. читав «запоєм» і, звичайно, не міг не поділитися,як він сам пише, цим «світлом у серці» зі своїм оточенням.«Продав» його політвідділові близький співробітник, хоч йому К. давпрочитати лише «Один день Івана Денисовича» О.Солженіцина радянськоговидання. Так що років 5 К. був під «ковпаком» і вимушенийбув дуже остерігатися. Штабні дівчата, яким К. теж давав читатикниги, навіть дали йому список штатних інформаторів КГБ – їх булопо 10 на кожний батальйон. При цьому К. був доволі лояльним офіцером(«інакодумець без висловленої вголос думки«).К. сподівався, попри обшук 13.06.1984, що виходець із села, заводськийробітник, який уже 16 років служить у війську командиромроти, неодноразово перевірений на лояльність, не буде визнаний«класовим ворогом». Ну, поганять, він покається, і все. Однак у серпні1984 його відвезли прямо в «Лефортово». 15.02.1985 військовий трибуналМосковського воєнного округу засудив старшого лейтенантаК. за ст. 70 ч. 1 КК РРФСР на 4 р. таборів суворого режиму.Інкримінували К. розповсюдження книг О.Солженіцина, О.Зінов’єва,щоденникові записи, чернетки листів на захист А.Щаранського,Ю.орлова та ін., усні висловлювання на політзаняттях (зокрема, щоУкраїна може існувати й незалежно від СРСР). Карався в таборахЖХ-385/3-5 у сел. Барашево (Мордовія), та таборах Пермської областіВС-389/37 і 35.У розпал «перебудови» у 1987 влада, розуміючи, що треба звільнятиполітв’язнів, все-таки вимагала від них заяв з проханням пропомилування, тобто фактичного визнання вини за собою. Для цьогов’язнів етапували в місця засудження і вели «бесіди» на цей предмет.К. відмовився подавати таку заяву, тому в квітні 1987 його повернулиз Лефортовської тюрми в табір.Того ж року ПВР СРСР видала «Указ про амністію у зв’язку з 70-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції». За цим УказомК. скоротили наполовину решту терміну ув’язнення. 12.01.1988 вінбув звільнений.Працював санітаром лікарні, помічником Голови Ради у справахрелігій при Кабінеті міністрів України, Головою Правління Асоціації«За міжнаціональний мир і злагоду в Україні». З 1991 – член Демократичноїпартії України, з 1994 – голова секретаріату, заступникГолови ДемПУ.Учасник серпневих 1991 р. подій у Москві на боці демократичнихсил. Автор біля 50 публікацій у пресі на гуманітарні та правозахиснітеми.372