скачати файл

МАРИНОВИЧ МИРОСЛАВ ФРАНКОВИЧУ березні 1977 М. та Микола Матусевич на вечорі пам’яті ТарасаШевченка в Київській філармонії, здолавши опір організаторіввечора, несподівано вийшли на сцену й ініціювали самодіяльнийспів «Заповіту». 23.04.1977 М. був заарештований. Проходив по однійсправі з М.Матусевичем. Вони звинувачувалися в «проведенні антирадянськоїагітації і пропаганди» за ст. 62 ч. 1 КК УРСР та ст. 70 ч. 1КК РРФСР. Слідство тривало 11 місяців. 27.03.1978 Київський обласнийсуд у м. Василькові засудив обох до максимального термінупозбавлення волі – 7 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання.Карався М. у пермському таборі ВС-389/36. Брав участь у всіхправозахисних акціях, тримав голодівки протесту, в тому числі й 18-добову, передавав на волю хроніку табору № 36. За весь термін мавбіля 150 діб ШІЗО (штрафний ізолятор) і біля півтора року ПКТ (приміщеннякамерного типу). 1978 «Міжнародна Амністія» взяла М. підсвій захист як в’язня сумління.Починаючи з квітня 1984 М. відбував заслання в с. СаралжинУільського р-ну Актюбинської обл., Казахстан. Працював столяром.Одружився 1986 з киянкою Любою Хейною (Хейна), яка переїхаладо нього на заслання. У лютому 1987 відмовився подати клопотанняпро помилування, проте Верховна Рада СРСР у березні 1987 йоговсе-таки помилувала, і він повернувся в Україну. Улаштувався операторомнафтопереробного заводу в Дрогобичі. 1990 М. почав працюватикореспондентом місцевої газети «Галицька зоря».1988 в журналі «Сучасність» була опублікована праця М. «Євангелієвід юродивого», написана ще в таборі. З тих пір вийшла низкакниг, які поставили М. в число найвизначніших мислителів сучасноїУкраїни. 1991 в Дрогобичі вийшла книжка «Україна на полях СвятогоПисьма». 1993 – «Спокутування комунізму», «Україна: дорогачерез пустелю»; 2003 – «Українська ідея та християнство, або Колигарцюють кольорові коні Апокаліпсису»; 2004 – «Ecumenist Analyzesthe History and Prospects of Religion in Ukraine».У 1996-97 рр. М. навчався в Центрі вивчення прав людини Колумбійськогоуніверситету (США). М. – засновник першої групиМіжнародної Амністії в СРСР (1991), Української асоціації «МіжнароднаАмністія» (УАМА), з 1993 до 1998 був головою Національногокомітету УАМА. З 1993 М. – член громадської ради Українсько-Американського бюро захисту прав людини. Лауреат премії журналу«Сучасність» (1993), премії ім. Валерія Марченка (1995), премії ВолодимираЗеєва-Жаботинського (1999), ордену «Ї» «За інтелектуальнувідвагу» та ордена НРУ «За заслуги перед українським народом». Учасникбагатьох вітчизняних і міжнародних конференцій з прав людини426