скачати файл

залучити більшу увагу і співчуття до українських національних проблем.УГГ основну увагу зосередила на фіксації порушень національнихправ. На відміну від інших гельсінкських груп вона майже не озиваласяна релігійні переслідування, на рух за соціально-економічніправа. І програмний документ УГГ, і переважна більшість інших їїдокументів присвячені різним аспектам національної проблеми. Проте,група виступила на захист євангельських християн-баптистів, атакож підтримувала окремі документи й звернення МГГ.На початку 80-х діяльність УГГ була цілком паралізована: майжевсі її члени були позбавлені волі.У першій половині 1980-х відкриті прояви українського дисентубули придушені, і він за рідкісним винятком існував переважно уформі підпільних організацій (як і в 1950-х). Збільшилася кількістьанонімних антирадянських листівок. Посилилися психіатричні репресії.Слід зазначити, що якщо на волі дисидентський рух після «генеральногопогрому» 1972 був малопомітним, то в таборах українськіполітв’язні виявляли велику активність, стаючи центральними фігурамитабірного опору у всіх його формах (голодування, страйки,заяви про відмову від радянського громадянства і т.п.). В.Чорновіл(разом з Едуардом Кузнєцовим) підтримав рух за Статус політв’язняй організовував колективні акції політв’язнів із вимогами визнанняза ними цього статусу. Постійними стали спільні й індивідуальніпетиції. Велися хроніки табірного опору. Створені в неволі документитайкома вивозилися з таборів родичами засуджених і поширювалисяв самвидаві.«Після 1972 р. створилося парадоксальне становище, коли українськийсамвидав поповнювали в основному ті, що знаходились не на волі, аполітв’язні» (Людмила Алексеєва). Ці протести, що потрапляли наЗахід, набували широкого розголосу, викликали міжнародні кампаніїсолідарності. Одним із самих потужних (ВО: найпотужніших)засобів боротьби були голодування, які часто ставали колективними.Зокрема, з 1974 українці-політв’язні та їхні товариші по таборахвідзначали голодуванням річницю початку масових арештів на Українів 1972 – 12 січня.Діяльність українських дисидентів-політв’язнів спиралася натрадиції, закладені українськими земляцтвами (ВО: громадами) щев повоєнних сталінських таборах, «Саме вони витримали основнийтягар боротьби проти сваволі сталінсько-беріївського періоду і теперє взірцем, який надихає і з’єднує тих, хто не захотів зректисясвоїх переконань людей честі і обов’язку… Вони, старі – 25-літни-24