скачати файл

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ (1954 – 1987)Історія України ХХ століття цілком може розглядатися як історіяруху за національне визволення. Кожного разу, коли здавалося,що його нещадно знищено, він, як Фенікс, повставав із попелу інабирався нової сили.Українське селянство завзято опиралося колективізації, наслідкомякої було масове виселення українців у східні області СРСР у1931 і штучний голод 1932-1933, який забрав декілька мільйонів життів.Формально розвиваючи українську державність у формі союзноїреспубліки і національної культури, комуністичний режим нещаднознищував національну інтелігенцію, викорінював національну самосвідомістьукраїнців .Приєднання до Української РСР у 1939 західноукраїнських земель,що були до Першої світової війни у складі Російської й Австро-Угорськоїімперій, а між війнами включені до територій Польщі,Чехословаччини та Румунії, дало новий поштовх українському визвольномурухові. Українське населення цих територій жило національноюідеєю, і мрія про незалежну українську державу не вмиралапротягом декількох поколінь. От чому на західних землях збройнийопір і коричневим, і червоним виявися таким тривалим. Основноюполітичною силою цього опору була Організація Українських Націоналістів(ОУН). Створена наприкінці 1920-х у тій частині ЗахідноїНапівжирним шрифтом виділені назви інших статей цього розділу та інших розділівСловника.«Українізація» 1920-х, хоча вона і проводилася в жорстких рамках комуністичноїідеології, певною мірою стимулювала піднесення національної культури, у першучергу – літератури і гуманітарних знань. Цей процес був різко обірваний у першійполовині 1930-х: у політичній сфері – чистка всередині КП(б)У, у ході якої булирозгромлені «націонал-ухильники»; у сфері культури – «справою СВУ» (Спiлкавизволення України) і масовими репресіями, які почались згодом. «Культурне відродження»1960-х значною мірою підживлювалося спогадом про це піднесення.15