скачати файл

АПАНОВИЧ ОЛЕНА МИХАЙЛІВНАКоли 1966 р. було створене Українське товариство охорони пам’ятокісторії та культури, А. увійшла до його Правління і працювала звеликим ентузіазмом. Написала близько 80 статей до Української РадянськоїЕнциклопедії (УРЕ), Українського Радянського ЕнциклопедичногоСловника (УРЕС), Радянської енциклопедії історії України,Советской исторической энциклопедии. Перед затопленням чотирьохСічей водами Каховської ГЕС працювала там в археологічній експедиції.У зв’язку з оголошенням 1965 р. острова Хортиця Державним історико-культурнимзаповідником, А. склала список пам’ятних місцьзапорозького козацтва, який публікувався в ж. «Україна» 1967-68 рр.Брала участь у наукових конференціях, великої популярності набулиїї блискучі публічні лекції з історії козацтва. Та коли А. прийшла зпланом циклу лекцій та інших просвітницьких заходів до віце-президентаАН УРСР І.Білодіда, той сказав: «Так це ж пожива для націоналістів!».Тим часом А. спілкувалася з Оленою Компан, МихайломБрайчевським, Ярославом Дзирою, Віктором Іванисенком, БорисомАнтоненком-давидовичем, Григорієм Кочуром, Надією Суровцовою,Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською, читала літературу самвидаву,слухала зарубіжні радіостанції.У кінці 1969 р. сприяннями П.Ю.Шелеста вийшла монографіяА. «Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст.», та, після усуненняйого з посади Першого секретаря ЦК КПУ, арештів інтеліґенції1972 р. та ідеологічного погрому, козацтво стало «ідеологічнимкриміналом» і книжка була вилучена з бібліотек, на неї було забороненопокликатися, ім’я А. було вилучено з історіоґрафії.Слава козацької берегині, ледве чи не «єдиного козака в українськійісторичній науці», обернулася у вересні 1972 р. наказом № 152директора Інституту історії УРСР академіка А.Скаби про звільненняА. з Інституту історії АН УРСР, відлученням від будь-якої громадськоїроботи, фактичною забороною публікуватися. Перед тим головапрофспілки інституту на зборах сказав про А. та О.Компан, що це«сорняк, який треба виривати з корінням». Тоді погром гуманітарнихакадемічних інститутів зачепив десятки вчених.Майже рік така «одіозна фіґура», «мічений атом» була безробітна.Тут виявилися її твердість та життєздатність характеру. А. сталасимволом стійкості та незламності вченого та інтеліґента.З труднощами вдалося влаштуватися у відділ рукописів Центральноїнаукової бібліотеки АН УРСР. А. повернулася до архівноїроботи, зробила описи багатьох фондів, досліджувала історію створенняв 1918 р. Всенародної бібліотеки України (нині ЦНБ), працювалав галузі книгознавства. А. написала найважчу частину іс-51