скачати файл

організацій діяли тут, у них превалювала національна ідея, й ідеологічновони приєднувались до ОУН.Проте серед підпільних організацій з’явилися й такі, що заперечувализбройну боротьбу та надавали перевагу ненасильницькимметодам, наприклад, Українська робітничо-селянська спілка (1961).Фактично, з появою в 1950-х ідей ненасильницького опору і зародивсяукраїнський дисент як сукупність національного (найбільшмасового і помітного), релігійних і громадських рухів . Як і скрізь,дисидентська діяльність все менше виявлялася в створенні підпільнихорганізацій і все більше – набувала рис відкритої громадськоїактивності.Протягом 1960 – початку 1970-х в українському дисенті превалювавнаціонально-культурний громадський рух. У сучасній українськійлітературі активістів цього руху часто називають шістдесятниками.При цьому в даний термін вкладається цілком інший,істотно більш вужчий і визначений зміст, ніж той, який асоціюєтьсяз поняттям «шістдесятництво» щодо радянської культури в цілому усвітовій культурології та який був предметом пожвавленої суспільноїдискусії в Росії. Українське шістдесятництво – це рух творчої(у першу чергу, гуманітарної) інтелігенції, спрямований, головнимчином, на боротьбу з русифікацією та на відродження національноїкультури. Центром був Київ, хоча цей рух поширювався на всюУкраїну. Шістдесятники не порушували питання про вихід Україниз СРСР, вони сподівалися на лібералізацію режиму і на вирішеннянаціональної проблеми в складі Союзу . Вони викликали співчуттяй у частини української партійно-державної номенклатури, можливо,тому до 1965 вони не піддавалися кримінальним переслідуванням,а багато хто з них робив успішну кар’єру. Рух шістдесятниківЗа рамками нарису залишається ряд партикулярних національних і релігійнихрухів, що розвивалися на території усього СРСР і охопили Україну:– рух кримських татар, головною метою якого було повернення народу в Крим(йому присвячений самостійний розділ цього Словника);– єврейський еміґраційний рух, значна частина учасників якого мешкала наУкраїні;– переслідувані релігійні конфесії (Євангельські християни-баптисти, СвідкиЄгови, Християни віри євангельської (п’ятидесятники) і ін.)Ó ñó÷àñí³é óêðà¿íñüê³é ³ñòîð³îãðàô³¿ íåìຠºäèíî¿ äóìêè íà öåé ðàõóíîê. Òàê,À.Ðóñíà÷åíêî, ïîëåì³çóþ÷è ç Ã.Êàñüÿíîâèì, ï³äòâåðäæóº, ùî ³ñíóâàëè ïðèíàéìí³òðè íàïðÿìêè ñåðåä óêðà¿íñüêîãî шістдесятництва. Íà éîãî äóìêó, îäí³ – ä³éñíîâ³ðèëè â ìîæëèâ³ñòü òîðæåñòâà ³ñòèííî ëåí³íñüêèõ ³äåé, ³íø³ ïèñàëè åçîïîâîþìîâîþ, ùîá íå âèñòóïàòè ïðÿìî ïðîòè ðåæèìó, ³ ò³ëüêè òðåòÿ, äóæå íåâåëè÷êà ãðóïà³ç ñàìîãî ïî÷àòêó ðîçãëÿäàëà êóëüòóðíó ä³ÿëüí³ñòü ÿê òàêòè÷íèé ìåòîä ïîë³òè÷íî¿áîðîòüáè äëÿ äîñÿãíåííÿ íåçàëåæíîñò³ Óêðà¿íè (Русначенко А., цит. праця. – С.157)17