скачати файл

НАБОКА СЕРГІЙ ВАДИМОВИЧОдного разу Н. викликав на розмову в парк якийсь полковникКГБ і сказав, що він номер чотири або три на «посадку». Наступногодня Н. сказав на зборах клубу: «Давайте не будемо забувати, яка нашамета... Наша мета – самостійна Україна». У вересні 1988 клуб повнимскладом увійшов до Української Гельсінкської Спілки (УГС).З березня 1989 Н. видавав незалежну газету «Голос відродження».Хоча в ній було написано, що це газета УГС (а Н. тоді був членомїї Всеукраїнської Координаційної Ради), практично УГС ніякоїучасті у виданні не брала. Н. і його дружина Інна Чернявська саміїї верстали, власним коштом друкували в Прибалтиці і розповсюджувалина Хрещатику в Києві. «Одсидів десять діб за те, що начебтоматюкав Щербицького. Хоча в ті часи жодного матюка від мене ніхтоніколи не чув», – згадував Н.З 1989 Н. – політичний оглядач радіо «Свобода», укладач проґрами«Права людини – українська реальність», співзасновник та генеральнийдиректор першої приватної інформаційної а´енції УНІАР.1991-1995 – головний редактор, продюсер першої в Україні щоденноїнедержавної проґрами «Новини УНІАР» (телеканал «ЮТАР»), якустворив, та всіляких інших інформаційно-аналітичних телепрограм.1991 – організовує і входить до керівництва профспілки журналістів«Незалежність».З 1994 Н. – Президент Українського медіа-клубу і Головний редакторпрес-центру «Гаряча лінія», телеведучий і один з найпопулярнішихукраїнських журналістів.Помер під час журналістського відрядження до установ виконанняпокарань, в Вінніцькій тюрмі для довічно ув’язненних.21.01.2003 похований на Байковому кладовищі в Києві.Бібліоґрафія:І.Український культурологічний клуб – Київ, 1987 // Українськийальманах. 1997. – Варшава: Об’єднання українців у Польщі, 1997. –С. 154–156. (Також: Київська весна / Упоряд. і ред. О.Шевченко. –К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – С. 67-69).«Я завжди почував себе років на двадцять п’ять…». Інтерв’ю БорисовіЗахарову // Дзеркало тижня, 2003, № 7 (432). – 22–28 лютого.503