скачати файл

КАРАСЬ ЗИНОВІЙ СЕМЕНОВИЧна заслання без права повернення в Україну, а також переселенцічасів Столипінської реформи. Багато їздив по селах Сірого Клину.Службу Божу правив церковнослов’янською мовою, проповіді читавросійською, а в українських селах – українською. Там пізнав жахливуісторію краю: масові розстріли, як у 1933 р. вимирали з голодуказахи.В українській діаспорі Сірого Клину почала фактично організовуватисяпідпільна організація ОУН. Та оскільки все суспільствобуло пронизане аґентурою КГБ, К. був 27.09.1957 р. заарештований.Інкримінували йому український буржуазний націоналізм. Злочиномвважалися розмови українською мовою, що поправляв мовні помилкиспіврозмовників, «співання українських пісень». Виявили також передачуще в підпіллі друкарської машинки, зберігання привезених зУкраїни книг, які експертиза Академії Наук УРСР кваліфікувала якнаціоналістичні. За ст. 58-1А РРФСР Кустанайський обласний суд10 – 11.01. 1958 через статтю 17 «пособництво в зраді Батьківщини»,58-10, ч. 2, тобто «антирадянська агітація і пропаганда з використаннямнаціональних і релігійних забобонів», 58-11 – «організація», атакож «крадіжка державної власності» засудив К. до 10 р. ув’язнення.«Крадіжка» виявилася в тому, що з відрізаної на користь профтехучилищацерковної землі пересадив ближче до церкви жовту акацію.Під час слідства 3 місяці сидів в одиночці. Свідками виступали«дуже щирі» християни – росіяни та німці. Мав необачність податикасаційну скаргу, то його три місяці тримали у величезній камеріразом з кримінальниками, у вульгарному середовищі. Касаційнийсуд зняв ст. 58-11, ст. 58-10 ч.2 перекваліфікував на ч.1, але термін10 р. залишив.Етапом через Новосибірську тюрму перевезений у Тайшет, у 601-у зону. Напровесні 1958 р. переведений на деревообробний комбінат№ 019. Робота була непосильна. Українці влаштували його обліковцем.Там уперше зустрів сотника УПА Мирослава Симчича. Знов бувповернутий на ДОК у 601-у зону. Працював на фрезерному верстаті,на будівництві піонерського табору, потім без вихідних на копаннікартоплі, де було особливо голодно. Коли пішов дощ, в’язні завимагалиобіцяного вихідного. Тоді наглядачі їх побили, частину посадилив тюрму, частину повернули в табір, де дали «три місяці карцеру зподальшим оформленням на штрафний режим», у т.ч. К.Потрапив на штрафний табір у Віхоревку, вглиб тайги. Там буласмердюча і гірка вода, баланду варили з зіпсованих тваринних легень.Хліб був єдиним рятунком. Щоправда, на роботу не виводили. К.сидів у т.зв. «чорній Індії» – серед карних, у смороді, диму, в атмо-283