скачати файл

БОГОРАЗ ЛАРИСА ЙОСИПІВНАполітв’язнів з інших міст, що їдуть на побачення в Мордовію, і длясамих політв’язнів, які повертаються з таборів після відбуття покарання.Через її квартиру пройшло багато українських шістдесятниківі їхніх родичів. З декількома українськими в’язнями сумління Б.дружила і регулярно писала їм у табори – українською мовою, зрозуміло.Особливо близькими були стосунки з Іваном Світличним іЛеонідою Світличною. Вони подружилися сім’ями ще в кінці 50-х,коли Юлій Даніель перекладав вірші українських поетів на російськумову. Б. переклала багато документів українського самвидавуна російську мову перед відправкою на захід. Пізніше саме вона вивезлаз побачення з Анатолієм Марченком інформацію про тайник,у якому були заховані номери «Українського вісника», підготовленіСтепаном Хмарою, Олесем та Віталієм Шевченками, поїхала у Львіві передала їх Олені Антонів.У своїх зверненнях і відкритих листах Б. вперше поставила передсуспільною свідомістю проблему сучасних політв’язнів. Після одногоз такого звернень офіцер КГБ, який «займався» сім’єю Даніелів,заявив: «Ми з вами з самого початку перебували по різні боки барикади.Але ви перша відкрили вогонь».Ці роки – період консолідації багатьох розрізнених раніше опозиційнихгруп, гуртків і просто дружніх компаній, чия активністьпочинає переростати в суспільний рух, пізніше названий правозахисним.Не в останню чергу завдяки «навколотабірним» контактамБ., цей процес швидко вийшов за межі однієї соціальної групи –московської ліберальної інтелігенції. Так чи інакше, вона опиниласяв центрі подій.Поворотним моментом у становленні правозахисного руху сталозвернення Б. (разом з Павлом Литвиновим) «До світової громадськості»(11.01.1968) – протест проти грубих порушень законності вході суду над Олександром Гінзбурґом і його товаришами («процесчотирьох»). Уперше правозахисний документ апелював безпосередньодо громадської думки; навіть формально він не був адресованийні радянським партійним і державним інстанціям, ні радянськійпресі. Після того, як його багато разів передали по зарубіжномурадіо, тисячі радянських громадян дізналися, що в СРСР є люди,які відкрито виступають на захист прав людини. На звернення відгукнулисядесятки людей, багато хто з них солідаризувався з йогоавторами. Деякі з цих людей стали активними учасниками правозахисногоруху. Так, під його впливом протест проти суду заявилиодесити Л.тимчук, Віктор і Катерина Крюкови. Останні відвезли76