скачати файл

АНТОНІВ МАРІЯ МИХАЙЛІВНАники відмовилися від державної служби і роботи, здали паспорти,відмовилися від прізвищ. Відповідали так: «Покутник, вибраний Богом,наш Батько – Отець Небесний. Народився в домі Господньомуна Святій Середнянській Ясній Горі». Їх проганяли з Середнянськоїгори, били, скидали у воду, розвозили по далеких лісах і полях. НамаміА. було підпалили одяг. Святе для покутників джерело, де вонибрали воду, зруйнували бульдозером, гору обнесли колючим дротомі оголосили «забороненою зоною». Однак це не зупиняло вірних.А. саму і разом з іншими покутниками неодноразово з побиттямі образами затримувала міліція, їх тримали по кілька днів без їжі іводи, затримували під арештом по місяцю – а вони лише дякуваликривдникам. Коли їх виганяли з міліції, вони не виходили, кажучи:«Нам з Ісусом добре й тут». Коли їх витягували за ворота, воницілували міліціонерам ноги, «бо Господь об’явив, що не можна матиненависті».1972 р. А. була затримана і попереджена працівниками міліції яктака, що «не виконувала суспільно-корисну роботу і вела бродячийспосіб життя».Одного разу А. пішла до 7-ї школи в м. Стрий і на сходах перехрестилася.Начальник міліції Городецький заарештував її на місяць.Директор школи поширював чутки, що А. має намір принести вжертву своїх дочок, чим настроїв проти неї все село. Скоро він самзахворів на рак і перед смертю приходив до А. каятися.Напередодні свого дня народження, 7.04.1973 р., А. знову пішлана гору Середню, де її затримали. 11.06.1973 р. народний суд Калуськогор-ну Івано-Франківської обл. засудив А. за ч.1 ст.214 ККУРСР («бродяжництво») до позбавлення волі на 1 р. і 6 міс. у виправно-трудовійколонії загального режиму. Її також позбавили материнства.Чоловік А. на суді просив не ув’язнювати її, бо йому,інвалідові, тяжко з чотирма дітьми. Тоді його і маму А. вигнали ззали суду. Суддя пропонував А.: «Підпишися, що ти вже не будешїздити в Середнє на Святу Гору, і ми тебе відпустимо, але ти будешсобі їздити».Каралася в зоні УИН-74 в Одеській обл., де було багато віруючих,у тому числі покутниць (Марта Старинська, Мирося, Марія,сестри Стефанія і Настуня). Вони відверто говорили, що треба відмовлятисявід Леніна, будувати церкви, тоді не потрібні будуть тюрмиі міліція. Не носили табірного одягу з написаними прізвищами,було, що ходили голі. Не відвідували політзанять, не працювалина «диявольську державу», ніде не ставили підпису, не ходили навиклики адміністрації. Було, що А. носили з карцеру до санчастини і42