скачати файл

ЛІСОВА (ГРИЦЕНКО) ВІРА ПАВЛІВНАУНДІПу за участь у покладанні квітів до пам’ятника Т.Шевченку 22травня. Чотири щасливі роки роботи закінчилися бесідою з районнимта шкільним начальством і звільненням у в 1969 «за власнимбажанням».З посади молодшого редактора видавництва «Наукова думка»в 1971 Л. також пішла «за власним бажанням» – після написання«ідейно не витриманого» редакційного висновку на книгу статей доювілею Лесі Українки і листа до Комітету у справах друку про неякіснукнижку казок «Козак Мамарига» видавництва «Веселка».Зі зміною керівництва Інституту педагогіки повернулася тудияк кандидат на посаду молодшого наукового співробітника.Після арештів 1972 р. чоловік Л. Василь Лісовий виступив з«Відкритим листом членам ЦК КПРС і ЦК КП України» на захистзаарештованих відомих в Україні діячів культури, за що 06.07.1972був також заарештований. Через два тижні, 22.07.1972, Л. народиласина Оксена (донька Мирослава 1966 р.н.). Через рік, 16.07.1973,під тиском адміністрації УНДІПу, знову була звільнена «за власнимбажанням», залишившись із двома малолітніми дітьми без засобівіснування.З 1974 до 1976 працювала вихователькою в дитячому садку, дебув і син, який часто хворів. З кінця 1975 перейшла на надомну роботув Інститут наукової організації праці. Це було зручно для сім’ї,але не для КГБ. Після відвідання Інституту «куратором» її звідтизвільнили «у зв’язку з закінченням терміну тимчасового працевлаштування».Рік працювала надомницею-вишивальницею.Коли чоловік відбув половину терміну, Л. почала писати заявидо радянських та зарубіжних організацій на його захист, надсилалазапити в табори, в КГБ про місце його перебування, стан здоров’я.Це посилило тиск КГБ на сім’ю у «малій» і «великій» зонах – включаючидітей. Під цей час уже була знайома з московськими дисидентамиА.Твердохлєбовим, Ю.Шихановичем, Галиною Саловою,Т.Ходорович та ін. Брала участь у прес-конференції для зарубіжнихжурналістів у Москві, де ознайомила їх зі становищем в Україні,виступала на захист В.лісового, Є.пронюка, М.коцюбинської. Разомз О.мешко, Аллою Марченко, О.антонів, Р.руденко та іншими допомагалародинам політв’язнів через Фонд допомоги політв’язням і їхнімродинам (Фонд Солженіцина). У зв’язку з цим її викликали в КГБна допити, проводили обшуки, попереджували про відповідальністьза «антигромадську поведінку», імітували напад на доньку-підлітканіби з метою зґвалтування, демонстративно стежили з метою психологічноготиску. Полювали за «Листом» В.лісового: слідчий Карава-393