скачати файл

МЕШКО ОКСАНА ЯКІВНА22.05.1972 М. теж була затримана, коли підходила з букетом квітівдо пам’ятника Т.Шевченку. Ошук за обшуком, ходіння по інстанціяхз метою полегшити долю хворого на туберкульоз сина... Це не простоматеринські клопоти – це ходіння по лезу бритви. Її заяви, пристрасній досконалі за стилем, логічні й переконливі, обґрунтованіпочуттям своєї правоти й моральної переваги – це блискучі зразкиправозахисної публіцистики. Це вже був голос не просто матері назахист сина – це була відкрита боротьба за права людини – протицілої імперії зла. Зі власного досвіду знаючи, як страждають люди вневолі, М. намагається допомогти їм і їхнім родинам.Здавалося, після погрому 1972-1973 в порожньому, духовно розгромленомуКиєві вже не залишилося нічого живого, але коли М.Руденкоподілився з М. ідеєю створити Українську Гельсінкську Групу,вона беззастережно прийняла її, спитавши тільки, хто решта членівГрупи. «Оце я, а ви будете друга», – сказав Руденко. – «Але ж хтобуде носити передачі моєму синові і посилати йому пакунки?» – «Боже,Оксано Яківно! Ви така залякана, що подумали, що нас можуть заарештувати!Але ж наша Українська громадська група буде заснована наГельсінкських угодах...». – «Будемо ми заарештовані. Але... мені навітькраще, щоб я була заарештована, бо мені жити тепер тяжко. Я не можутак жити». («Свідчу», с. 14).За перші два роки діяльності УГГ у М. було 9 обшуків. Декількаразів перекопали городець біля будинку М., вишукуючи «крамолу».Щоб довести 75-річну жінку до інфаркту, на неї вчинили збройнийнапад. У будинку навпроти влаштували спостережний пункт з апаратуроюнічного бачення. Верболозна, 16 стояла як серед гадючника:людей хапали на підході, били, їх обкрадали в дорозі...Після арештів членів-засновників УГГ М. стала фактичним їїкерівником, а згодом і заледве не єдиним її діяльним членом, бо іншісиділи якщо не під арештом, то під адміністративним наглядом.Іноді вона вибиралася з дому через вікно, коли треба було нестиматеріяли. Бувало, автобус, у якому їхала М., зупиняли, її знімалиі відсилали у зворотному напрямку. Вона майже самотньо вела затяжнувійну з цілим сонмищем кагебістів, стукачів, оперативників,потім психіатрів, слідчих, суддів, конвоїрів, наглядачів... Один кагебістсказав: «Якби п’ять таких бабусь на Україну – все КГБ мало бінфаркт». («Свідчу», с. 3). У дисидентських колах її з повагою називали«баба Оксана» або «козацька матір». Вона наполегливо кликалана місце заарештованих членів Групи нових людей.У 1980 М. 75 діб протримали в психлікарні ім. Павлова, але лікаріне взяли на себе гріха. 13.10 КГБ мусив заарештувати майже470