скачати файл

КОВАЛЕНКО ІВАН ЮХИМОВИЧпоетичної діяльності, сам видрукував першу самвидавську збірочкувіршів К. «Червона калина» та спонукав його до впорядкування своїхвіршів у збірки «Перлини» та «Недокошений луг». М.Кутинський особистонадіслав вірш К. «Червона калина» до газети «Нове життя»(м. Пряшів, Словаччина), де він був надрукований. Після цього К.друкує в «Новому житті» низку віршів та статей, зокрема, статті проМихайлівський собор та про музей І.Гончара у Києві. У Канаді віршіК. були видані невеликою збіркою на принтері. Ім’я К. стає відомим.У домі К. прямо на книжкових полицях зберігалася практичновся література українського, почасти й московського самвидаву 60-хрр.. Його здебільшого привозив М.Кутинський. К. передруковувавсамвидав і давав його читати десяткам людей, в т.ч. і своїм учням.Під час арештів української інтелігенції, 13.01.1972, К. теж бувзаарештований. Приводом стали поновлені на вимогу КГБ давнідоноси директора школи, завуча, парторга та одного вчителя про те,що К. прилюдно в учительській назвав окупацію Чехословаччини1968 р. «фашистською акцією». Були допитані 140 учнів К. – жоденпроти свого вчителя не засвідчив. То більше, на випускному вечорі1973 року його вже фактично звільненій з роботи дружині школярі ібатьки влаштували овацію. (Навесні відбулися збори в школі з участюпредставника КГБ, їй пропонували засудити діяльність чоловікав обмін на дозвіл працювати в школі, та вона відмовилась).К. було інкриміновано «антирадянську агітацію та пропаганду»(ч. І ст. 62 КК УРСР), починаючи з 1961 р., а саме виготовлення тарозповсюдження літератури самвидаву та розповсюдження його власнихвіршів, як сказано у вироку, «антирадянського, націоналістичногота наклепницького спрямування». Значний доробок поета начернетках, писаних олівцем (а таких була переважна більшість) булознищено під час слідства.На закритому суді адвокат Іван Єжов, як далекий від українськихсправ, але добрий фахівець та чесна людина, зумів «збити» термінув’язнення з 6 р. таборів та 3 р. заслання, як вимагав прокурор,до 5 р.. Суд тривав кілька днів, 13.07.1972 було зачитано вирок. Виннимсебе у вчиненні злочину К. не визнав, відмовився написати впресу покаяного листа. Вірші, написані впродовж 10 місяців у слідчомуізоляторі, майже всі загинули на етапах. Лише декілька збереглосязавдяки адвокатові.Карався К. в пермському таборі суворого режиму ВС-389/35(ст. Всесвятська, пос. Центральний). Спілкувався з колишніми воякамиУПА М.симчичем, В.підгородецьким, Є.Верхоляком та іншими,які любили слухати його вірші, з шістдесятниками І.світличним,308