скачати файл

МАРЧЕНКО (СМУЖАНИЦЯ) НІНА МИХАЙЛІВНАний суд (суддя Г.Завгородня) засудив його на 6 р. таборів суворогорежиму та 2 р. заслання.Для М. почалася боротьба за життя сина. Слідство, суд, формальні,однотипні усні й письмові відповіді на апеляції, заяви й протестирозкривали беззаконня й жорстокість влади. Листи сина, поїздки наУрал до місць його ув’язнення відкривали перед матір’ю знущання голодом,відсутність медичної допомоги, жахливі побутові умови у переповненихтюрмах і таборах... Жахали велетенські колони в’язнів (середяких були й малолітні), нескінченні колючі дроти, молоді червонопогоннісолдати з собаками – і це у «своїй радянській» державі...Мати рятувала сина, а він перед усіма благами віддавав перевагучесті, правді, справедливості. Високі духовні й моральні якості уньому живила глибока й непохитна віра в Бога. Цю свою віру він передавматері. М. зрозуміла, повірила, і їй стали близькими прагненняй дії сина. З надією на Божу ласку вона виносила з зони суворогорежиму заборонені матеріали, написані Валерієм та його друзямиспівв’язнями,щоб злочини радянської влади ставали відомими світові.Якби матір викрили, вона б зазнала такого ж суворого покарання,як і її син.У травні 1981 р. В.Марченко повернувся до Києва. Із першихднів КГБ організував жорстке переслідування: постійний нагляд,підслуховування, обшуки, контроль за листуванням, виклики й приводив міліцію; тривалі перешкоди у працевлаштуванні, щоб врештізасудити націоналіста за «паразітічєский образ жизні».За зв’язок із закордоном, оприлюднення там власних творів і,зокрема, документа Міністерства освіти «Про посилення вивченняросійської мови в школах УРСР», який В.Марченко надіслав із приміткою«свіженький валуєвський указ», 21.10. 1983 р. його знову заарештовано.Незважаючи на тяжку хворобу В.Марченка, Київськийміський суд (суддя Г.Зубець) засудив його на 10 р. таборів особливогорежиму та 5 р. заслання, визнавши його особливо небезпечним рецидивістом.Розуміючи нелюдськість, позаправність звинувачення, мати зверталасяіз заявами, клопотаннями, протестами до прокуратури СРСРі РСФСР, МВС СРСР, до Пермського медуправління, начальникамедуправління МВС СРСР Романова тощо. Посилала телеграми Генеральномусекретареві ЦК КПРС Черненкові, Міністрові МВС Щолокову,просила перевести сина до Ленінградської тюремної лікарніім. І.Гааза. Зневажаючи заборони, вона пересилала копії своїх заявдрузям, інформувала світ про знущання КГБ над сином і матір’ю.На захист Валерія Марченка стало багато прогресивних організацій443