скачати файл

ГІРНИК ОЛЕКСА МИКОЛАЙОВИЧГаличини були переповнені, Г. перевели в слідчу частину управлінняНКВД Житомирської обл. Нікого з підпілля він не виказав.Користуючись матеріалами польських спецслужб, НКВД намагалосянав’язати йому «зв’язки з закордоном». Зрештою суд постановив«за предательство Родины» засудити Г. за ст. 54-10 ч.1 КК УРСР допозбавлення волі у віддалених таборах Радянського Союзу терміномна 8 р. та згідно зі ст. 29 п. «а» і ст. 30 КК позбавити виборчих правпісля відбуття кари на 5 р.».Карався на Уралі. Пиляв ліс у тайзі, бив камінь у кар’єрах, працювавна підземному заводі, неодноразово сидів у карцерах. 1943 р.Г., як такому, що знав польську мову, пропонували йти офіцером упольську армію, яка формувалася на території СРСР, та він відмовився.Якось Г. намагався захистити іншого в’язня від сваволі наглядача.Той руків’ям автомата перебив йому передпліччя правиці.Звільнений глибокої осени 1948 р.. На той час мати і молодшасестра померли, брат Федір загинув на фронті. Нікого з ровесниківОлекса серед живих не застав: тільки в Дем’яновім Лазі загинуло 25його соратників-богородчанців.Працював у Станіславі на цегельні копачем. 1949 р. одруживсяз Кароліною Іванівною Петраш, яка повернулася з заслання. 1953 р.подружжя перебралося в м. Калуш Львівської обл., до брата Кароліни,опального греко-католицького священика Михайла Петраша,який теж повернувся з заслання. Народилися сини Маркіян (1950 р.)та Євген (1954).Г. тяжко переймався національним гнітом, русифікацією, щонаростала. Неговіркий, на позір суворий, та з природним почуттямсправедливості, він був толерантний до людей різних національностей,але гостро реагував на суспільно-політичні події. Їздив з дружиноюна Чернечу Гору в Канів, де особливо, як оголений нерв, відчувавтрагічну бездержавність своєї Вітчизни. Його чим далі більше опосідаладумка: «Чому я не звідав радощів вільної людини, що має свою державу,свою правду?» Знаходив відповідь у Т.Шевченка, словами якогопересипав свою мову. Був захоплений романом «Собор» О.Гончара іпропагував його. Привозив зі Львова працю «Возз’єднання чи приєднання?»М.Брайчевського, «Репортаж з заповідника імені Берія»В.мороза, працю І.дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», схвальноговорив про в’язнів сумління, про правозахисний рух, УкраїнськуГельсінкську групу, вбачав у них продовження змагань УПА.1976 р. Г. збудував на своїй садибі кухню з малою кімнаткоюна другому поверсі, де мав тайник. Там він тривалий час писав відруки листівки, спрямовані проти російської окупації і русифікації139