скачати файл

ДЯК МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧною та магазинною коробками. Тоді ж були заарештовані Д.квецко,З.красівський, Я.лесів, згодом В.кулинин. Усім було висунуте звинуваченняв зраді батьківщини (ст. 56 ч.1 КК УРСР), на що насправдіне було ніяких підстав, та у створенні антирадянської організації(ст. 64), Д. також у незаконному зберіганні зброї (ст. 222 ч. 1).46 діб Д. не давав показів. Тоді старший слідчий Баранов пригрозив,що порушить проти нього «мокру справу» (тобто про вбивство)і його розстріляють. Справу розглядав Верховний Суд УРСР від 16до 27.11. 1967 р. У вироці зазначено, що «Квецко, Красівський і Дяк завчинені ними дії заслуговують виняткової міри покарання – смертноїкари. Однак, враховуючи, що вони визнали вину, розкаялися у скоєнихзлочинах і засудили свою антирадянську діяльність», суд обмеживсямаксимальним покаранням Квецку – 15 р. ув’язнення та 5 р. заслання,та тривалим – Красівському і Д. – 12 р. ув’язнення з відбуттямперших 5 р. у тюрмі, а решти 7 – у ВТК суворого режиму з конфіскацієювсього належного їм майна, з засланням на 5 р.Карався Д. у Владимирській тюрмі. Харчування там – 1500 калорійна добу (коштувало воно 9 – 10 руб. на місяць), ларьок – 2,5 руб.,якого позбавляли, якщо ліг на нари до відбою або за іншу провину.1972 р. був у мордовських таборах, згодом у ВС-389/35 на ст. ВсехсвятськаПермської обл.1973 р. в Д. виявився лімфогрануломатоз. Його кілька разів посилалидо лікарні в Пермську тюрму. Так, Д. привезли до лікарні24.01.1974 р., а лікування розпочали лише 13.02. Його слід було лікуватив онкогематологічній клініці, але в жодній лікарні системиМВС її не було.16.04.1974 р. Д. подав заяву ПВР УРСР щодо діяльності УНФ івказав, що до нього було застосовано шантаж, що ст. 56 була застосованабезпідставно. Заяву Д. закінчив так: «Я не вірю ні в справедливість,ні гуманність радянської системи. Тому даремно було б вимагатиперегляду справи, анулювання незаконного присуду. Тому теж даремнобуло б добиватися лікування в спеціалізованій онкогематологічнійклініці. Тому я моєю заявою висловлюю тільки протест проти незаконнихметодів слідства, проти суду, проти вислання мене за межі України,а також висловлюю протест, що мене позбавляють можливості, боя в’язень, лікуватися у відповідних до моєї недуги медичних установах».Заява таємно вийшла на волю, радіо «Свобода» неодноразово повідомлялопро перебіг хвороби Д. Під тиском світової громадськостіта у зв’язку з підготовкою до підписання Прикінцевого акта НБСЄмедична комісія у травні 1975 р. актувала Д. як хворого на рак 4-гоступеня і суд звільнив його від подальшого ув’язнення.240