Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Релятивізм як методологія сучасного мистецтватичний реалізм). Така обмежена теорія, безумовно,не може згодитися у наш час.Ґрунтовні дослідження іншого російськогоакадеміка Бориса Раушенбаха, навпаки,не втратили цінності й на сьогоднішній день.З математичною точністю він доводить правомірністьбудь-якого історично обумовленогохудожнього бачення, серед яких тисячолітнякультура художнього креслення у СтародавньомуЄгипті, ефекти зворотної перспективиу візантійському та давньоруському живописі,система вільних перспектив у мініатюрах Індіїта Ірану, живописний простір Сезанна й системаперцептивної перспективи та різноманітнігеометричні й зорові протиріччя, що зустрічаютьсяу творах світового мистецтва. «У давньоєгипетськомумистецтві ясно виявляєтьсяпрагнення до креслення, епоха Відродженнябуде вважати ідеалом точне слідування видимійгеометрії світу, середньовічне мистецтвона відміну від мистецтва нового часу користуєтьсязворотною перспективою і т. п.Один тип таких побудов буде точнішепередавати об’єктивну, інший — видиму геометрію,третій — комбінувати їх. Ці різні типипросторових побудов можуть бути настількидалекими один від одного, що оцінки «краще»,«гірше» при порівнянні різних типівзображень подекуди стають беззмістовними.Тим не менш це може не заважати художникові,який використовує один з можливихзасобів побудови просторових побудов, щиродорікати іншому художнику, який надає перевагуіншому типу побудов, що до його недостатньоїмайстерності. Тут досить згадатидумки один про одного представників китайськогота європейського живопису» [9].Усвідомлення рівноправності різних ху -дож ніх систем дає право стверджуватипринцип релятивізму (тобто відносності)у мистецтві. Це стосується не тільки сучасногомистецтва, або ж такого, що створенийу межах одного відрізку часу, а й порівнянняміж собою особливостей різних епох. ЯОлена ГОЛУБмаю на увазі заперечення прогресистськогопогляду, згідно з яким мистецтво планомірноеволюціонує від простого до складного, від«гіршого» до «кращого». Вважаю недоречноюзверхність, з якого подекуди наші сучасникиставляться до творів минулого як до недосконалих,що, зокрема, виховувалось радянськоюшколою з її поглядом на історію мистецтваз «вершини» соціалістичного реалізму.Мислителям світового рівня притаманнізовсім інші погляди, для яких характерніповага та розуміння особливостей проявівлюдського духу у будь-яких ситуаціях. Приємночитати, наприклад, есеї польськогопоета й філософа Герберта Збігнєва, якийз однаковим захопленням аналізує наскельнірозписи, картини середньовіччя або ж творисвоїх сучасників:«Подібно до того, як майбутні міста виникалина перехрестях торговельних шляхів,людські поселення кам’яної доби купчилисяна шляхах чотириногих… Таємнича регулярністьі благословенний брак пам’яті у тварин,які щороку простували однією й тією ж дорогоюна певну смерть, були для палеолітичноїлюдини таким же дивом, яким для стародавніхєгиптян розливи Нілу. На стінах гротуЛяско можна прочитати палке волання, щобцей порядок світу тривав довіку.Тому, мабуть, малярі гроту є найвидатнішимианімалістами всіх часів. Для них тваринине були, як для голландців, лише частиноюлагідного пастушого краєвиду… Їхнєоко не споглядає об’єкта, але з акуратністюдосконалого мисливця вловлює його у сильцечорного контуру… [10]Контури часто обводили кам’яним долітцем,малювали натомість пальцем, пензлеміз шерсті тварин або пучком сухих галузок.Давні митці також використовували трубочкидля видмухування розтертої на порошокфарби, про що свідчать розписи Ляско — великіповерхні нерівномірно вкриті кольором.Ця процедура породжувала ефект м’яких кон-107