Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Актуальні проблемидосліджень візуальної антропологіїОксана ПУШОНКОВАМи живемо у час виникнення нових культурнихпроектів. Все більш очевидною стаєкриза традиційної антропології як сакральноїдуховної культури, «істинної середини»(Г. Зедльмайр), «ауратичного мистецтва»(В. Беньямін). До певного часу усі ідеологеми,системи життєвих цінностей в культурахбули сформульовані вербально, що виступалоосновною зоною новацій, випробовуваннямміцності антропологічних проектів. В умовахтехнотронної цивілізації суттєво змінюютьсяспособи зв’язку людини зі світом. Сьогоднібагато говорять і пишуть про всезагальну тенденцію«візуалізації» та про нову «аудіовізуальну»культуру (М. Маклюен), «кліп-культуру»(Е. Тофлер), «імперію ефемерного» Ж. Ліповецки,«культуру симулякрів» (Ж. Бодрійяр)тощо. Усі концепції так чи інакше зачіпаютьпроблему трансформації візуального.Термін «візуальний» розповсюдився у серединіХХ ст., витісняючи традиційний «зоровий».Ознакою ХХ ст. є перехід від пасивного зоровогосприйняття до особливого типу мислення,що включає не тільки зорові відчуття, алей також рухові (дотичні) і інтелектуальні компоненти.У 1990-і роки кіно, телебачення, мас-медіадалеко не вичерпують сфери візуального. Йдетьсяпро тотальну візуалізацію усіх сфер людськогобуття, перехід від візуальної предметностідо пошуків відповіді на питання «Наскількидостовірним є те, що ми бачимо?», «Як ми пізнаємосвіт і самих себе за посередництвом візуального?»,«Що означає «бачити» у сучаснійкультурі?»Парадигма окулярцентризму, заснованана геометричній оптиці та асоціативній логіці,вичерпала себе. Американський естетикР. Арнхейм, наголошує на особливій актуальностіпсихологічної проблеми «дивлюся і небачу», необхідності дослідження феноменавізуального мислення, проблеми співвідношення«зору» і «бачення». М. Мерло-Понтівизначає бачення не просто як один із модусівмислення, а як здатність людини, виходячиза межі себе, співпадати з оточуючим світом;воно «виявляється зустріччю начебто на перехрестіусіх аспектів Буття» [1, 21].Але у двох генеральних лініях культурногорозвитку: «органічне — механічне — віртуальне»та «деформація — фрагментація — слід»наявною є неминуча криза присутності як світуречей так і самої людини. Тому не випадководослідження візуального поступово оформлюютьсясаме як дослідження антропологічні.Метою статті є окреслення предметногополя досліджень візуальної антропологіїта визначення найбільш актуальних її проблем.Проблематика візуального у ХХ ст., що300