Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Витоки абстрактної творчості Карла Звіринськогоз Дж. Поллоком, ставав не «автором», а трансляторомі глядачем «дійства», що йшло «згори»«саме-по-собі».У цьому й полягає принципова відмінністьміж дрипінгом Дж. Поллока і абстракціямиК. Звіринського, який цього методу в творчостіне застосовував, а використовував як «натуру»у своїй роботі. Із творів К. Звіринського, якізбереглися, видно, що художник попередньонаклеював фактурні джгути, можливо, алюмінієвийдріт і тільки пізніше прописував його,тобто метод роботи був протилежним. Цейфакт вказує на те, що у творчості Дж. ПоллокаК. Звіринський сприйняв сучасність «мотиву»,але не усвідомив рушійної першопричинидрипінгу, не сприйняв його внутрішньої суті,зупинившись лише на зовнішній декорації процесу.Художник прагнув піти далі і подолатиінертність класичної живописної традиції, алене зміг відмовитися від раціонального усвідомленогоформування кольороповерхні. К. Звіринськийреалізує ідею тотальної перманентноїдеструкції Дж. Поллока шляхом формуванияособистого зорового досвіду, що йде від візуальнихособливостей твору, опускаючи драматургіювнутрішньо змісту. Сам метод дрипінгуне відповідав природі стриманого К. Звіринського,який не міг «покластися на випадок»,оскільки вважав би це для себе розпущеністю.Консервативна європейська школа живописупоставила талант К. Звіринського виключнона класичну колію. Твір К. Звіринського мігбути «створений» роботою його духу, але ніякне зробитися «сам-по-собі».Туго сплетені прутики на абстракціяхК. Звіринського нагадують хмиз у лісі і багатозасушених гілочок дерев, які хрустять приІванна Павельчукходьбі під ногами. Це ж відчуття викликають«Рельєфи» 60-х у Н. Космолінської, яка точновизначає, що внутрішні інтенції художника відтворювалиулюблений образ лісу [11]. ЖивописК. Звіринського не «широкоформатний»,а камерний, затишний, навіть домашній. Цейживопис зовсім не намагається вийти за граньневідчутного і, власне, подолати межі не лишеживописні, як у Дж. Поллока. Навпаки, твориК. Звіринського відзначаються самодостатньоюзамкнутістю, і ця зосередженість на собі, їхнійнастрій близькі до бажання увійти всерединусвого єства, затаїтися. В абстракціях К. Звіринськоговідсутні фібри і динаміка сучасного міста,а навпаки, панує зачаєна несходженість природногокосмосу. Притулені прутики К. Звіринськогостворюють казкові лабіринти «павутин»,заглиблюючись у фольклорну наповненість містичногогоголівського Вія. В абстракція К. Звіринськогоприсутній дух не макрокосмосу, як уДж. Поллока, а мікрокосмосу, самодостатньогоу своїй фактурній плоті, що набуває несподіваноїдля себе категорії — «чуттєвості» і навіть —«сексуальності» в «Рельєфі-VI».Останні абстракції К. Звіринського 1960–1964 рр. доводять, що художник все більше відчувавностальгію за світом реалій, і це привелойого пізніше до повернення у «фігуративність».Абстрактний період у творчості К. Звіринськогомав для автора пошуковий самопізнавальнийхарактер.Творчість К. Звіринського стала яскравоюсторінкою в історії сучасного українського мистецтвадругої половини ХХ ст. і була оформленапід знаком взаємодії передових міжнароднихтенденцій Америки та Європи з кращими тенденціямиукраїнської живописної школи.369