Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОформою породжувало ефект гібридної репрезентації,поєднання живопису і скульптури.Для урівноваження глядацького сприйняття,додаючи у твір об’ємність форми, К. Звіринськийвіднімав від неї яскраву барвистістькольору. Художник коментує свій відхід відполіхромності Р. Сельського як продуманийі усвідомлений крок [7]. У першій серії предметноїабстракції 1957–1959 рр. К. Звіринський ліквідуєколір і залишає виступаючі рельєфи, якіпрочитуються завдяки грі світла і тіні. У композиціях«Вертикаль — 1» (1957), «Рельєф. Коробки»(1957), «Рельєф — 1» (1958) скульптурністьформи переважає над монохромністю колориту.Роботи цього періоду декларують схильністьдо тривимірної лінеарної геометрії, бездоганностіформи, пуристичного формізму, де всіпросторові елементи водночас є плоскими, віддаленепрочитується як близьке, складно диференційованевиявляє свою елементарну простоту,а роз’єднане на багато частин є складовоюзагального синтезованого цілого. Візуальнепорівняння творів К. Звіринського 1957–1958рр. з роботами Г. Стажевського цього періодувиявляє аналогії в постановці творчої проблеми,але методи їх реалізації унікальні для кожногоз художників.Сувора зваженість робіт К. Звіринського, їхскромність, радикальність і простота свідчатьпро близькість до аскетичних поглядів З. Гостомськогота унізму Г. Стшемінського. Наприкінці50-х спостерігається загальна тенденціядо сплощення фактури, мінімізації її висоти,що виступає над рівнем полотна. В абстракції«Бляха» (1959) художник презентує неообраз,який за художньо-образотворчими характеристикаминагадує автентичну кору сосни. Штучнасрібна «кора» рівномірно заповнює простірполотна, що відбувається завдяки послідовномунакладенню «внахльост» сегментів із металевихлистів. Абстракція «Бляха» підсумовуєсугестивні значення мегапам’яті про структурудерев, про луску риб і змій, про фактури підводнихмушлів і створює уявлення про недоведену2009, випуск шостийспорідненість усіх піделементів Природи, якапідпорядковує весь світ єдиному закону відповідності.Стан «єдиного організму» перейшовК. Звіринському у спадок від його учителяР. Сельського, який, у свою чергу, всотавцю якість від Ф. Леже. Можна констатувати,що ідея «біологічного організму», яка зародиласяв «Оголених у лісі» (1909–1911) у творчостіФ. Леже, набула у другому поколінні «учнів»парадоксального трактування першоджерела.1960 р. К. Звіринський звертається до переосмисленнядосвіду американського експресіонізмуДж. Поллока. Цей факт підтверджуєі український мистецтвознавець Наталія Космолінська[8]. Абстракції К. Звіринського 1960р. «Рельєф», «Рельєф-V», «Рельєф-VI» візуальнонагадують твори Дж. Поллока, однак маютьпринципову відмінність, яка, по суті, безоднеювідділяє українського абстракціоніста відамериканського.Ця відмінність полягає у факторі «формоутворюючому»,завдяки якому безпосередньоз’явилась методика дрипінгу Дж. Поллока.Як відомо, американський експресіоністрозстилав полотно на підлозі, ходив по ньомуі розпліскував із банок на полотно фарбу,що лилася трасуючими потоками. Потоки емалілавою падали зверху вниз «подібно до зірванихпут» [9]. «Автоматичний» метод роботи буввикликаний не інфантильною безвідповідальністюхудожника, а мужнім бажанням подолатиі відійти від усталеної рутини художнього відтворенняєвропейської традиції. Непідконтрольнийінтуїтивний метод письма виявляв«усю силу принципу життя» і підводив до розуміннянового ліризму, так що «обриси особистогожесту розширились до розмірів фрески,яка захоплює дух» [10]. Застигла лавами емальакумулювала в собі потоки психічної енергії,що всотала динаміку та масштабність сучаснихмегаполісів. Визнаною інновацією Дж. Поллокаі стала демократизація творчого процесу,яка дала йому змогу жити власним життямі за власними законами. Художник, у випадку368