Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОювання працює у постмодерні, передача механічногоруху та механізованої динаміки приводитьмодерн до втрати реальності, зображеннячистої форми не стає наближенням до реальногоруху. Тому ми можемо приєднатисьдо думки П. Вірільо про модерний візуальний,а значить, і художній образ як образ фатичний(фотографічний) — намагаючись схопитимить, він втрачає саме поняття часу, а отжематеріальну складову образу. Суть його життя— «фатичний образ — образ прицільний,образ, котрий спрямовує погляд та концентруєувагу, — це не тільки продукт фокусуванняу фотографії і кіно, але наслідок форсованого,інтесивного та вузькоспрямованого освітлення,котрим освітляються лише певні зони,а решта оточення найчастіше занурена у темряву»[5, 32].Візуальний та художній образ у модерністає або механічно рухомим, або статичним,нерухомим. Намагання досягнути гармонії,чистої форми, утопічної стабільності долаєдистанції. Введення дистанції та порожнечіу художньому образі постмодерну відповідаєдистанціям матеріального світу. Одночасноце призводить до позитивних та негативнихнаслідків у сприйнятті постмодерного візуальногообразу. Негативним наслідком можнаназвати фрагментарність, інформаційнийшум, який порушує цілісність сприйняттяобразу та єдність ідентичності. Позитивноює орієнтація постмодерну на неврівноваженісистеми, що засновані на інтервальності,дистанціюванні, — це відтворення відносногопростору Мінковського, а не галілеєвськоньютонівськогоабсолютного простору. Тобтостабільність модерну синтетична та штучна,але вона надає більшу єдність ідентичностей.2009, випуск шостийВисновкиНами виділено та проаналізовано ряд основнихвізуальних стратегій модерну, такі, як,наприклад, 1) Паноптикон, його реалізаціяу Кристал-паласі, 2) гігантська вежа, поглядз якої надає візуальний контроль над усім містом,його реалізація у Ейфелевій вежі, хмарочосах,3) стратегія пошуку «Піднесеного» як візуальновражаючого — змалювання тілесності(Бекон), стихії (Ньюмен), чистої форми (кубізм,абстракціонізм) тощо. На основі проведеногоаналізу можна не тільки говорити про візуальнийобраз та візуальні стратегії модерну, а йпро те, що у модерні відбувається розрізненнявізуального, художнього образу та візуальноїстратегії. Вони розходяться і мають відмінності.Художній образ стає фотографічним, кінематографічним,або, за визначенням П. Вірільо,фатичним. Орієнтуючись на цілісністьсприйняття, модерний образ фіксує певну мить.В модерні відбувається накреслення відмінностіміж візуальними стратегіями соціальногоконтролю та індивідуальним візуальним,художнім образом.Порівнюючи модерні візуальні стратегіїз візуальними стратегіями постмодерну,ми можемо сказати, що у постмодерному мистецтвівідбувається наближення візуального образута візуальної стратегії. Це результат як розвиткутехніки постмодерну, так і зворотня реакція— повернення у постмодерні споглядання, традиційноїокуломоторної роботи. Введення дистанціїта порожнечі у художньому образі постмодернувідповідає дистанціям матеріальногосвіту. Одночасно це призводить до позитивнихта негативних наслідків у сприйнятті постмодерноговізуального образу, коли ідентичністьстає більш мінливою та менш колективізованою.298