Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОстворити образ людини, що живе начебто однимднем, а тому нічого не боїться. Він і авантюрист,і комік, от тільки любові в його очах я не побачила.Та для режиссера, як мені здалось, любовналінія — це тільки один із задників декорації,щось другорядне. Дуже вражають зняті Скотомбатальні сцени. Це — його стихія. Згадайтепопередню Стрічку Рідлі Скотта «Гладіатор»— та ж знімальна група, ті ж актори і той жеапофеоз у вигляді бійки. Скоту вдається у масовихсценах передати долю цілого народу. Тут єі радість, і горе, і подвиг, і романтика і навітьменталітет окремо взятого народу та епохи. Вінзнімає фінали своїх стрічок як гімн людськоїгідності, в них ідеальні мізансцени, світло, рапідта кругова панорама. Все доречно. Мабуть, самесценою бою на березі моря і треба було закінчитицей фільм. Але Рідлі Скоту треба було, звісно,роз’яснити глядачеві, що ж сталось далі: Мерілоні Робін разом з друзями сховались у лісі.Іоанн наказав впіймати зрадника Робіна Гуда.Для Англії настали важкі часи.2009, випуск шостийІсторичне кіно — вкрай невдячна праця,бо гадати, чи поверне фільм вкладені в ньоговеличезні гроші, чи ні, ніхто не візьметься.Історичне кіно — це найдорожчий кінопродукт(через дороге виготовлення костюмів, декораційта реквізиту). Після краху в прокаті стрічок«Олександр» та «Царство небесне» інвесторине поспішають вкладати гроші в історичнутематику. Набагато вигідніше зняти ще однуфантастичну містерію чи родинну мелодрамуна сучасному матеріалі, ніж створювати історичнеполотно. Самі глядачі не мають великоїзацікавленості в історичних фільмах. Це і недивно: інтелект падає по всьому світі, людейне цікавлять книги, зникає жага до знань,натомість абсолютна більшiсть населення хоче«хліба та видовищ». Кінотеатри стають місцемсприйняття не кіномистецтва, а «масової культури».Та, поки люди вірять в казку, поки існують(хоча і все рідше) поняття порядності, благородствата справжнього кохання, історичнекіно буде жити.Анотація. У своїй статті «Не вірю» її автор, кінорежисер і сценарист Марина Кондратьєва,досліджує з точки зору кінокритики тенденції жанру історичної драми. В основі статті — драматургічнийрозбір фільму «Робін Гуд» (2010). Так само в статті з точки зору кінокритики розбираютьсяосновні принципи сучасного кіновиробництва, жанрова кон›юнктура, питання фінансуванняфільмів і глядацького сприйняття.Ключові слова: драматургія, кінематограф, кінокритика, кіновиробництво, кон›юнктура.Аннотация. В своей статье «Не верю» ее автор, кинорежиссёр и сценарист Марина Кондратьева​,исследует с точки зрения кинокритики на новые тенденции жанра исторической драмы.Основа статьи — драматургический разбор фильма «Робин Гуд» (2010). Также в статье с точки зрениякинокритики разбираются основные принципы современного кинопроизводства, жанроваяконюктура, вопросы финансирования фильмов и особенности зрительского восприятия.Ключевые слова: драматургия, кинематограф, кинокритика, кинопроизводство, коньюнктура.Summary. In the article «I do not trust», the author — film director and script writer MarinaKondratyev investigates from the point of view film critics of a tendency of a genre of a historical drama.The basis of article is dramaturgic analysis of a film «Robin Hood» (2010). As from the point of view filmcritics understand article the cores points of modern film production, genres, questions of financing offilms and spectator perception.Keywords: drama, film, film criticism, film production, market fluctuations.