Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОдзеркалення міфологічних доктрин космічноготворення, оскільки профанний ерос давно перемігкосмічного. Реклама, шоу-бізнес і мас-медіапаразитують на головних інстинктах людства,що дало право С. Хантінгтону висловитисьдоволі різко: ідеали західної культури не можназводити до кітчу і поп-цінностей Голівуду,що експлуатують людські інстинкти і ненаситнуспрагу любові, сексу, таємниць, героїзму, розкоші:таке спрощення вульгаризує істинні західніцінності, але взагалі неспроможне витіснитибазову культуру країни-реципієнта. Тому, колисучасні митці звертаються до теми сексуальногоакту, їм не завжди легко пройти між Сциллоюі Харибдою і не запасти у відверту порнографію,— хоча, на жаль, приклади таких фіаско заполонилипростір українського мистецтва. Та Миськувдалось зберегти честь і гідність, навітьвтілити іронію сучасника в такому пікантномусюжеті, що маніфестує архаїзована за стилістикоюмонументально-декоративна композиція2009, випуск шостий«Кентавр» (2002). Інша невеличка «мінускульна»робота з пісковику, теж «Кентавр» (1992),опрацьовуючи модерністські традиції світовоїпластики (зокрема досвід «лінійної» пластикидімансіоністів початку ХХ ст.) концептуальнозагострює головну проблему сучасної культури:зняття покрову таємничої сакральностіз сексуального акту веде до духовної анігіляції,оскільки редукція цієї теми, навіть у вигляді ідеїСократа про чистоту еросу, трактована у вузькоприземленому сенсі, призводить до небезпечногозабруднення екології культури і мистецтва,занижуючи їх статус до тваринного рівня.Мисько намагається витягнути цей дисбаланс.В маленькому кентаврі акт стає нематеріальноюарабською в’яззю «іслімі», нагадуючи чудернацькуквітку; в олеськівському — прадавніммонолітом міфічної тварини, що з переможнимзадоволенням бере реванш над усіма сучаснимиспекуляціями про метафізичне. Протеостаннього разу, коли у Батурині 2008 р. Мись-Ю. Мисько. «Божий млин» 2002. Вапняк. Словаччина.Ю. Мисько. «Елізавєта». 2006. Пісок. С.-Петербург.252