Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОних аркушах блоґів із жіночих сайтів: історіїнещасливого кохання, колишніх дружин і коханок,нових методів прибирання квартир, пошукинових сексуальних партнерів, депресії, сум,самотність — буденна реальність, на тлі якоївигинаються сексуальні добрі домогосподарки.Критики виявилися неготовими до полемікищодо «мистецтва жіночого роду», не здатнимиподолати «труднощі перекладу», підмінюючипрофесіоналізм такою собі «згуртованоюколективною тілесністю», що не сприймаєні жіночу самодостатність (включаючи і творчу),ні проблематику Іншого. Вселяє оптимізмреакція ангажованих традиційним патріархальниммисленням критиків: це негативностереотипнареакція, що часто з перших фраздемонструє некомпетентність у сфері гендернихтеорій, які давно увійшли до світової практики:вона є індикатором проблемності, а отже, необхідностіогляду гендерної тематики у мистецтві.Продемонстрована ж нашою критикою відмовавід діалогу — це праця по «випалюванню території»з метою стримати феміністський дискурсу раз і назавжди відведеному йому патріархальноюкультурою місці: поза зоною видимості,розвитку та визнання. Жан–Крістоф Амманвиявляє статус жінки приблизно так: «Сучасна2009, випуск шостийсвідомість прямує до подолання логоцентризму,а тому майбутнє мистецтва належить жінці.Жіноча сила є «цілющою», тому є доречнимзвернення до трансфузій, (можемо прочитатимедичне пояснення цього терміна в контекстісучасного мистецтва: трансфузія — це процеспередачі крові організму кровоносною системою),аби лікувати культурну «анемію», бо це —сила маргінального поля, сила периферії».Жінки, загалом, не зобов’язані робити мистецтвосаме про жінок і тим більше не зобов’язанібути феміністками, але феміністки виступаютьзавжди помітніше і яскравіше, аніж звичайніхудожниці, чиї картини або фільми присвяченізагальним для всіх людей темам і переживанням.Те, що це не випадковість, а усвідомленаполітика, на яку сьогодні роблять ставку мислителіта куратори арт-світу, підтверджуєтьсяі списком лауреатів Золотого Лева ВенеціанськоїБієнале різних років.В принципі, можна було б вважати, що жіночаперемога в номінаціях Бієнале — чиставипадковість. Але це випадковість, яка вжевиглядає закономірністю. Тож, можливо, вартоне тільки, як досі, уповати на українську присутністьна Венеційській бієнале, але й, принаймні,щось зробити задля перемоги?1. Baratta Paolo. «Making Worlds» Exhibition / 53-rd International Art Exhibition.— Venice, 2009. — n. p.2. George Brecht. «The Origin of Events» (1970) in Happening & Fluxus, exh. Cat.(1970). — n. p.3. Ono Yoko. «To the Wesleyan People» (who attended the meeting) — a footnote to mylecture of January 13th, 1966. reprinted in To See the Skies (Milan, 1990). — P. 14–15.4. Bos Saskia. Desorient // «Making Worlds» Participated Countries Collateral Events/ 53-rd International Art Exhibition. — Venice, 2009.5. Tan Fiona. Disorient // Dutch Pavilion / La Biennale di Venezia. — Ed.: MarenteBloemheuvel, Lenoirschuring, Amstelveen, 2009.6. Doroshenko Peter. Steppes of Dreamers // «Making Worlds» Participated CountriesCollateral Events / 53-rd International Art Exhibition. — Venice, 2009.7. Minamishima Hiroshi. Windswept Women: The Old Girls’ Troupe // «MakingWorlds» Participated Countries Collateral Events / 53-rd International Art Exhibition.— Venice, 2009.50