Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОтецтв. Вивчення морфології мистецтва неправомірнозводити лише до аналізу системи йоговидів тому, що існують й інші рівні диференціаціїхудожньо-творчої діяльності, розташованіяк нижче, так і вище його видового розчленування:з одного боку, виділенню підлягають,як показує аналіз, класи і сімейства мистецтв,а з іншого — різновиди та підвиди кожногоз видів мистецтва, а також роди й жанри.Відповідно цим завданням, Каган визначавморфології мистецтва як:а) знаходження всіх існуючих рівнів диференціаціїхудожньо-творчої діяльності;б) виявлення координаційних та субординаційнихзв’язків між цими рівнями, з метоювіднайти закони внутрішньої організації світумистецтв як системи класів, сімейств, видів,різновидів, родів і жанрів;в) розгляд даної системи генетично — в ходіїї становлення, історично — в процесі її постійнихвидозмін, і прогностично — в перспективі їїподальших можливих модифікацій [1].Наприкінці своєї книги М. Каган пообіцявнаписати її продовження, присвячене насампередмузиці. Але за радянських часів цей задумздійснити не вдалося: спочатку автора звинуватилиу формалізмі, а пізніше — вже в 90-ті роки— через брак коштів. Однак, після цілої низкижурнальних публікацій по цій тематиці, авторвсе ж таки випустив у світ монографію «Музикав світі мистецтв» [2].Основні ідеї М. Кагана в книзі «Музикав світі мистецтв» можна коротко викластитаким чином:1. В першому розділі книги автор детальнорозглядає видову специфіку музики, виходячиз розподілу всіх мистецтв на просторовіта часові. Для Кагана саме ця ознака стає онтологічновизначальною. Але тільки цієї ознакивиявляється недостатньо для повного розумінняістинної природи музичного мистецтва.Логічним наслідком цього постає проблема їїаналізу в семіотичному аспекті, що дає можливістьозначити музичну мову в якості знакової2009, випуск шостийсистеми «незображального» характеру. ПотімКаган в окремих розділах книги розглядаємузику в якості «засобу пізнання життя людськогодуху» та «вираження ставлення людинидо світу». Окремо аналізуються роди та жанримузики.2. У суто історичному другому розділі розглядаютьсязміни значення музичного мистецтвав контексті розвитку світової художньоїкультури від часів зародження синкретичногомистецтва давнини й до сьогодення. Найбільшцікавим є розділ, присвячений «музиців художній культурі ХІХ–ХХ століть». В нійдоволі детально простежуються функції сінестезіїв музичній творчості та, відповідно, синтетичнітенденції, що лежать в основі світломузичнихекспериментів та освоєнні новихспецифічних можливостей музики в кіно,на телебаченні, на сцені нового театру, і, врештірешт,в мультимедіа-контенті. Тут ретельноаналізуються результати технологічної революціїв музиці, що породжує не тільки нові жанри(електронна, просторова, комп’ютерна музика),але й впливають на зміну мови та змісту самоїмузики.Книга М. Кагана — одна з небагатьох системнихпраць, що дає комплексне уявленняпро місце і значення музики в загальній системімистецтв. Періодична система мистецтв(ПСМ), яку і запропонував Б. М. Галєєв, сталагідним продовженням і розвитком ідей, опрацьованихМ. Каганом. Частково розробки періодичноїсистеми були заявлені автором в йогороботі, присвяченій світломузиці: «Світломузикав системі мистецтв» [3].Цікаво те, що паралельно з роботамиМ. Кагана та Б. Галєєва піднімають доволіблизькі теми і інші дослідники. Так, майжев той же час з’явилась робота В. Холопової«Музика як вид мистецтва» [4], де авторканемов «з середини» осмислює закономірностімузичного мистецтва. Але М. Каган та Б. Галєєвроблять доволі вдалі спроби подивитисьна музику, так би мовити, «ззовні», в контексті180