Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Періодична система мистецтв Б. Галєєва: витоки та перспективиАндрій Карнакних потреб і, відповідно, засобів і здатності їхреалізації.Епілог.Закладена в основу ПСМ діалектичнаєдність наявних доцентрових та відцентровихсил формує структуру, зв’язки, динаміку системита визначає цілісність її буття. Хоча в реальностістановлення елементів системи відбувалосьне так вже й рівно.Автор цієї системи зауважує, що не обійшлосябез «прикордонних естетичних катастроф»,а спроби відбудувати втрачену колись гармоніюмистецтв (наприклад, ідея GesamtkunstwerkР. Вагнера або ж містеріальне ВсемистецтвоО. Скрябіна, що повинні були замінити сепарованій самодостатні традиційні мистецтва)скінчилися фактично нічим. Проте такі експериментибули своєрідними індикатораминазрілих у суспільстві потреб, які з появоюі освоєнням нових інструментальних засобів(перш за все, пов’язаних з освоєнням електрики),призвели в ХХ ст. до різкого розширеннясистеми (мал. 2).Саме в цей час виникають видоутворення,що розміщені у вічках таблиці під номерами від9 до 24. Цікаво, що і тут, паралельно зростаннювідчуження в системі «людина — твір мистецтва»,зростають також відцентрові сили(показані стрілками), і майже всі парні вічкаліворуч та праворуч, угорі та внизу не існуютьавтономно — вони обов’язково входятьдо складу синтетичних утворень (кіно не існуєбез звуку, електронна музика тяжіє до поєднанняз зображенням, взаємодія між телебаченнямта світломузикою є також невідворотною, і т. д.).Тобто, для розширеної системи чимдалі,тим більш наочною є можливість збереження їїєдності і цілісності саме за рахунок граничногозбільшення сил міжвидової взаємодії, про щовже згадувалось вище.У футурологів існує жарт: дуже важко передбачати,особливо майбутнє. В наявному станісистеми (мал. 2) Б. Галєєв впевнений в тій мірі,в якій йому довелося особисто випробуватиспецифіку багатьох її «вічок» у власних художніхекспериментах.З настанням комп’ютерної ери в мистецтвінас очікують нові, іще більш несподівані відкриття.Але вже наперед можна бути впевнениму тому, що:— поява нових видів мистецтва, в тому числітих, що використовують найсучасніші технічнізасоби, ні в якому разі не анулює необхідністьіснування колишніх (в тій же мірі, як народженняРєпіна або Пікассо, наприклад, не перекреслюєтворчість Рафаеля та Рубльова);— функції відображення дійсності в мистецтвізберігаються, хоча, можливо, і будуть здійснюватисяза допомогою штучного синтезованогозвука і зображення. А дискусійні елементисамостійного «програмованого мистецтва»можуть використовуватись в «фольклорно»-ігрових формах контакту глядача з комп’ютером(на Заході це зараз зветься «інтерактивниммистецтвом»);— Всесвіт мистецтва не розсиплетьсяна безпритульні та ізольовані художні акції, бозберігає свою цілісність їх системна множина,що постійно зростає, перш за все за рахунок взаємодіїмистецтв один з одним, що підсилюєтьсятією ж мірою. Така цілісність системи відбиваєцілісність самої людини й цілісність світу, що їїоточує;— більше того, саме в цьому кількісномузростанні системи, можливо, криється єдинодостовірний і переконливий показник прогресув мистецтві. Бо розширюється контингент тих,хто може випробувати себе в творчості, маючиможливість тепер залучатися, поряд із старими,до будь-якого нового доступного для ньогомистецтва — телебачення, світломузики, відеоарту,комп’ютерної, лазерної графіки, тощо.Що й казати, із усіх революцій вповні очевидновиправдала себе сьогодні тільки науковотехнічна.Залишається лише підтримати поета:«Хай живе науково-технічна, що переростаєв духовну!…»185