Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО2009, випуск шостийдача повинна розкритися не стільки сама подія(історично чи ілюстративно), скільки те, щоза нею приховано: її причини, її неминучістьі можливості для розвитку нового, воскресінняі переродження. Подібне явище притаманнедавньогрецькій трагедії: у ній дії однієї людинипризводять до фатальних наслідків, які надалілюдина намагається розв’язати й спокутувати.Наприклад, коли Едіп дізнається про справжніпричини лиха, яке спіткало мешканців його міста,— він бере на себе відповідальність за скоєнеу світі, — навіть знаючи, що його злочин бувспричинений фатумом. З Голодомором ситуаціяінша — це не фатум, а сплановане винищенняі викорінення самого єства народу; це, першза все — у містерійному контексті прочитання— зазіхання на вготовану Богом духовну місіюцього народу й бажання вписати її у чужий міф.І в цьому «чорномагічному» задумі Голодомору,введеному в дію, якраз і прочитується «антимістерія»:вирішальною стає заздрість чужорідноїспільноти, об’єднаної під гаслом більшовизмуй інспірованої «двоголовим» драконом (чи«триголовим», як було це у первинному задуміЖолдака — і в містерійному розшифруванні цієї«третьої голови» таки не вистачає). Ця спільнотаз «антимістерійним» завданням у виставіпокликана умертвити і підмінити не що інше,як справжню людяність.Важливо те, що Жолдак свою концепціювистави формує, звертаючись до суті трагедії,якою вона виникла в своїх основах (це власнетой момент, який дуже цікавив Курбаса). Але,разом з тим, звертання до стародавньої формимістерії є не звичайним перекиданням мостуіз сучасності в архаїку, а намаганням вийтиз лабіринту сучасності, увібравши сутнісне, знайденепопередниками на цьому шляху — оновленнятеатру і візуального образу. Свого роду«матриця» заданої форми не є новою, але міфологемапро можливість нового народження,про проходження через смерть, переродження,завжди доступна для розуміння дітям і богошукачам,ніколи ще не втрачала своєї актуальності:у кожну епоху вона здатна наповнюватисяновим змістом.І ще одне: містерія не передбачає умисноїсимволізації як імітації певної дії. Містеріяі є сама дія, яка завжди розгортається «тут»і «зараз», і її метою є породження нового «сакруму»— у кожну історичну епоху по-новому.У наш час — у свідомості людини.Таким чином, у контексті сучасності Жолдакстворює новий містерійний продукт, у якийвкладає дуже конкретний зміст. Через такогороду містерійний міф він показує значеннятрагедії для України, для людства. І те, чогоу повісті Василя Барки «Жовтий князь» (заякою поставлено виставу) немає — це акцентованісамим Жолдаком містерійні моменти,і їх уведення виправдане режисерською і власнетеатральною мовою, яка покликана не ілюструвати,а власними засобами творити нове.Наприклад, форма знищення самого Катранника— розп’яття на хресті. Тут не йдетьсяпро прирівнювання до Христа — а, швидше,проходження Його шляхом і з продовженняму воскресінні. Інший момент: Катранникє батьком Андрійка. Але хто ж є Андрійко?Важливим є саме його ім’я, яке до кінця самоївистави розвиватиметься як «андрос»- людськеначало. (переважно імя Андрій виводять віддавньогрецького andreios, що означає «мужній,хоробрий» [2,38], а також від грецького andros,що означає чоловік; але окрім того це словоу перекладі з грецької означає ще й саму людину,«людське начало» — на це вже звертав увагуЛ. Плющ, досліджуючи подібні образи у творчостіМ. Хвильового [3, 37]).Після смерті батька, щоб не вмерти від голоду,це маленьке «людське начало» — спочаткуу масці — вирушає у подорож з матір’ю. У коловоротічасів, у хаотичному русі потягів він втрачаєсвою матір. Мати (основа, мудрість) вмираєпід час його пошуків, але Андрійко нічого проце не знає. Він ховається від більшовиків і втікаєз їхньої пастки (і тут можна розглядати більшовизмяк явище не лише політично-ідеологічне,388