Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОйону, де куратор Ольга Свіблова представлялапроект «Перемога над майбутнім», створенийхудожниками Георгієм Острєцовим, ПавломПеперштейном, Сергієм Шеховцовим, ОлексіємКа лимою, Анатолієм Журавльовим, АндріємМолодкіним, Іриною Коріною, та ще два паралельнихпроекти. Один, — міжнародний проект«Unconditional Love», — демонструвавсяв Арсеналі, ініційований Державним центромсучасного мистецтва та ММСМ; в ньому взялиучасть група АЕС+Ф, Марина Абрамович,Олімпія Скеррі, Жауме Пленса та Вім Дельвуа.Другим став проект Московського музеюсучасного мистецтва та компанії «New Rules»при підтримці Міністерства культури; це булаперсональна виставка Олександра Виноградовата Володимира Дубосарського «Обережно,музей!» в Палаццо Болані.Поза кризою позіціонував себе такожФрансуа Піно, чий фонд відкрив Центр сучасногомистецтва в Punta della Dogana, розташованійна мисі острова Dorsоdoro (тут представлено250 творів з колекції французькогомільярдера, чия імперія містить такі грандіозніпроекти, як Christie`s, Gucci та Yves SaintLaurent). До того ж він ще купив у Венеції длятимчасових експозицій сучасного мистецтваPalazzo Grassi. Реконструював цю пам’ятку длясучасного використання японський архітекторАндо. Куратори Франческо Бонамі та ЕлісонДжингерас влаштували одразу на обохмайданчиках експозицію проекту «Mappingthe Studio».Цей проект, на мою думку, став несподіванимсуперником всієї Венеційської Бієнале. Вінобернувся на контрапункт і камертон, котрийзвучав паралельно їй, налаштовуючи на певний,досить високий лад як погляд глядача,так і власні репрезентовані на виставці твори.Кураторам наступних Венеційських Бієнале єна що рівнятися.Спеціальним призом з номінації «Перетвореннясвітів» (Remaking Worlds) журі відмітилодоробок бразильської скульпторки Лігії Папе2009, випуск шостий(Lygia Pape, 1927–2004), — як бачимо, посмертно.На Бієнале, в кураторському проекті самогоДаніела Бірнбаума, в Арсеналі, була продемонстрованаїї вражаюча інсталяція.«Плетиво золотих ниток розкриває таємницювласного досвіду авторки, ініційованогов межах бразильського конструктивізму. Роботадемонструє рух її творчості від геометричнихструктур до царини нового експериментув умовах візуального, емоційного та позиційноговтілення ідеї», — дає роз’яснення журі.А я згадую, що ця експозиція розташуваласьпершою у нескінченних просторах Арсеналу.Щоб сприйняти її, слід було зануритись у темряву,особливо глибоку після сліпучо-пекучогочервнево-південного дня. Зупинившись післякількох невпевнених кроків у, здавалося б,абсолютному мороці, бентежно й безпорадновдивляючись перед собою, поволі й примарнопочинаєш розпізнавати невиразне світло;потім, як на театральній сцені на початку дії,поступово вияскравлюється сам об’єкт. Глядачніби опиняється в стародавньому храмі, в залиякого золотими, міцно натягнутими струнамипросочується сонячне проміння, і ці струнипромені,перетинаючись в просторі, починаютьзвучати арфами — повно, кругло, виразноі… беззвучно, бо насправді зазвучала душа,пробуджена лапідарним, вишуканим й надзвичайновиразним струнно-променевим арфообразомбразильської неоконструктивістки.Могутня і дуже вдала увертюра — вступдо цієї кураторської виставки. Вона стала безкомпроміснимкамертоном для усього форуму.Тим паче, що була ефектно підтримана контрастнимпроектом, розміщеним у наступномузалі, залитому яскравим світлом.Йдеться про засліплюючий, надзвичайнолапідарний та бентежний проект МікеланджелоПістолетто «Twenty-two Less Two». Метруіталійського сучасного мистецтва вже сімдесятшість, а він все не надивиться у дзеркалай, напевне, з розпачу, їх розбиває. Фахівцінагадують, що дзеркало завжди було непо-18