Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО2009, випуск шостийтреба зазначити, що він не був монолітним, —ані з естетико-теоретичної, ані з організаційноформальноїточки зору. І, як свідчать дослідженняостанніх років, варто говорити, принаймні,про два конструктивістські мейнстріми —європейський та радянський, які, виникнувшипрактично одночасно, але на різних ідеологічнихплатформах, або взагалі без них, у певниймомент доволі активно контамінувалися.У європейському мистецтвознавстві формуванняконструктивістського напрямкупов’я зується передовсім з ідеєю доцільностій функціональності, яка активно розробляласята втілювалась діячами Баухауза — своєрідногокультурного осередку, що виник у Німеччинів 1919 році. Його фундатор, архітектор ВальтерГропіус, створив у Веймарі проектувальну майстерню,яка згодом перетворилася на Школуобразотворчих мистецтв у Державній школіБаухауза. «Баухауз — це художня комуна вільнихмайстрів, що їй Тюрінгський уряд 1918 рокуподарував Веймарську художню школу, яку групамолодих художників за проводом архітектораВальтера Гропіуса перетворила на організацію,трохи схожу на наш ВХУТЕМАС [2], або«Вільні майстерні», які заснувались в Ленінградітакож 18 року, замість колишньої АкадеміїМистецтв», — повідомляв українськийжурнал «Нове мистецтво» 1926 року [3].Автор цієї ж статті наполягав, що «найцікавішаархітектура Баухауза своїми формамий ідеями близька роботам лівих радянськихархітекторів-конструктивістів, що тепер майжесамі будують нову Москву. Менш значніспроби Баухаза в ділянці музики й театру, алевсе ж таки в його помешканні виникла цікаваспроба Ріхтера, що створив абстрактний фільм«рухомих картин», де колір, риса й форма організуютьсяй ритмізуються подібно до звуківв музиці» [4].Ймовірніше за все, дописувач Альф простоне був обізнаний з плідною реалізацією баухаузівцямиконструктивістських ідей у сфері театру.Адже театральна майстерня Баухауза, очолюванаспочатку митцем експресіоністськогоспрямування Л. Шрейєром, який втілив на гамбурзькійсцені п’єси драматурга-експресіоністаАвгуста Штрамма, була однією з найцікавішихтогочасних європейських театральних лабораторій.Перебуваючи в Баухаузі протягом двохроків, Шрейєр продовжував працювати в експресіоністичномудусі і здійснив два спектаклі«Народження» (1921) та «Місячна гра» (1923),що, на думку російського дослідника В. Берьозкіна,стало причиною його виходу із Баухауза.«Воно було обумовлено різною естетичноюорієнтацією: якщо Шрейєр залишався до кінцяекспресіоністом, то Шлеммер (Оскар Шлеммер— постановник балетів у Баухаузі. — Г. В.) представлявконструктивізм, який став визначальнимдля всієї діяльності Баухауза до закриттяінституту нацистами» [5].Дійсно, за часів керівництва Оскара Шлеммера,який проголосив, що «абсолютна театральнасцена» можлива лише за відсутності«одухотворення людини», театральна майстернязосередилась «на створенні математичної моделіруху, де людське тіло зводилося до абстрактноїконструкції за допомогою геометричнихкостюмів або довгих палиць, прилаштованихдо рук» [6]. Саме завдяки Шлеммерові, автору«Балету тріад» та «Фігуративного кабінету», якізапочаткували «розвиток театру фігур з живимиакторами-танцівниками, що завдяки своїмкостюмам і рухам не були подібні на людей» [7],науковці пізніше констатували: «Гропіус зумівпоєднати мистецький і технічний підходи, розробившиспільний функціональний стиль длявізуального малярського мистецтва і конструювання,скульптури і архітектури. Особливе зацікавленнятехнікою привело його до студії Піскатората його механізованої драми. У наслідку,Гропіус почав досліджувати театральний простірі світло у Баухаузі» [8].Своєрідно інтерпретуючи обставини творчоїспівпраці Гропіуса та Піскатора, В. Берьозкінакцентує увагу на головному здобутку Баухазав сфері сценічного мистецтва — просторово-166