Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Художні світи для Венеції, або ВБ-53ця листопада. Невже для нас важливий тількипіар на відкритті? А далі — трава не рости, тобто«степи, не мрійте»? Це вже не професійно.Ще трохи про українську присутність.Пітер Дорошенко продовжує розвивати своїідеї, пов’язуючи художні концепції українськогопавільйону з діяльністю відомих українськихкінематографістів. Цього разу інтелектуальнимприкриттям стала творчість КіриМуратової. Він стверджує, що своїм проектом«художники досліджують минуле, теперішнєй майбутнє євразійського простору засобамирізноманітних кінометафор, черпаючинатхнення у творчості великого українськогокінорежисера Кіри Муратової».Та рушимо далі офіційною програмоюВенеційської Бієнале. «Створення світів» —виставка, скерована прагненням дослідитисвіти довкола нас так само добре, як і основний.Це відкриває можливості нових починань— ось в чому я разом з глядачами хотівби взяти участь на Бієнале» [6]. І взяв, зробившивагомий крок у бік нових починань. Самголовнокомандуючий, тобто куратор, повноюмірою скористався ним же запропонованоюдеміургічною можливістю та організувавграндіозну експозицію на задану тему одразуна двох майданчиках: у безмежних просторахАрсеналу й відновленого Палаццо дела Еспозісіонів Джардіні, зауваживши при тому, що ценасправді одна велика виставка, яка артикулюєрізноманітні теми, з яких складається всесвіт.Він зібрав роботи понад дев’яноста митцівз усього світу, включивши як нові, так і більшменшвідомі твори з усіх можливих мистецькихдисциплін. Таким чином Деніел Бірнбаум і самвиступив упевненим творцем власного художньогосвіту, чи не найбільшого на сцені ВенеційськогоБієнале 2009 року. Сценарій, організація,відбір та побудова самої кураторськоїекспозиції власне у мене не викликали жоднихнарікань — все виконано зі смаком, грамотной високопрофесійно. Основний проект сприймаєтьсядосить цілісно й виразно. БеручиОлеся Авраменкодо уваги колосальний обсяг матеріалу й величезнівиставкові площі, це було дуже непросто.Він зумів подати й розташувати матеріал так,щоб не виникало ані перевантаження, ані пустот;ідея прочитувалась легко й логічно. Немаєвипадкових експонатів, і кожен наступнийпевною мірою підтримує або продовжує попередній,вибудовуючи картину світу від ДаніеляБірнбаума.Почесних Золотих левів Венеційської Бієналеотримали Йоко Оно (Yoko Ono), вдоваДжона Леннона, та художник Джон Балдессарі(John Baldessari). Як висловився Деніел Бірнбаум,ця висока й престижна нагорода знайшласвоїх героїв «за інноваційні дії, які відкрилинові поетичні, концептуальні й соціальніможливості для художників усього світу»,а ще за те, що саме вони «сформували нашерозуміння мистецтва та його співвідношеннязі світом, у якому ми живемо», а також за те,що «їхня робота революційно трансформуваламову мистецтва й залишиться джереломнатхнення протягом кількох поколінь». Такенапрочуд пафосне формулювання щодо внескуцих достойників у сучасне мистецтво куратором53-ї Бієнале, мабуть, відповідало моментуй власним преференціям пана Бірнбаума.Хоча, звичайно, важко не погодитися — ЙокоОно справді ключова фігура в мистецтві другоїполовини ХХ ст., одна з перших, хто зайнявсяперфомансом і концептуальним мистецтвом,персона, яка надзвичайно активно впливалана мистецтво свого часу. Задовго до того,як стати «іконою поп-арту» та активним діячемруху за мир, Йоко Оно розвивала художністратегії, в яких прагнула поєднувати традиціїСходу (рідної Японії) та Заходу. А американецьДжон Балдессарі отримав визнання у 60-хроках минулого століття, поєднавши у своїхтворах образи масової культури з наративом,комбінуючи зображення і тексти. Його роботистали символом постмодерну. Протягом усьогосвого життя митець грає з образами масовоїкультури й критично переосмислює їх.15