Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОта розумінням прогресу, концепції, що позбавленітелеологічності та кумулятивності, уникаютьпоняття модерну та сучасності.Головний злам, який відбувається з культурноюідентичністю у мистецтві модерну, —це перехід до міської ідентичності. Модернаідентичність переважно міська, це урбанізованаідентичність, ідентичність «маленької людини»великого міста.Найбільш гостро звичайно ця тенденціявимальовується вже в експресіонізмі. Воназ’являється у групі «Міст», у «Синього вершника»вона є вже є неодмінною складовою. Культурнаміська ідентичність претендує на всеохопністьусіх сфер життя, з’являються різніпроекти досконалих міст, міст для публічногоякісного життя. Тому, наприклад, один з синонімівмодерну у Франції є «стиль метро» (метрояк метрополіс).Вокзал, метро, палаци з великими несучимиарками, великі деформовані вежі, хмарочоси —все це стає новим мистецьким виявом уречевленоїурбанізованої колективної ідентичностімодерну.Головною візуальною статегією стає спробанеможливого, утопічний експеримент. Головниммистецьким еквівалентом зміненої культурноїідентичності, на нашу думку, на початкуХХ ст. став кубізм. Кубізм відігравав рольживописного словника модерну, новим способомбачення оточуючого індустріального урбаністичногосвіту, новою естетичною системою.Кубізм пропонував візуальний еквівалентподвійного світу, подвійності утопійного намірута неможливості його реалізації, що створюєоснову художньої та ідеологічної мовимодерну ХХ ст.Як справедливо зауважує дослідник мистецтваДж. Голдинг, кубізм став новим способомбачення світу доби модерну, оскільки «системіперспективи, що панувала в європейськомуживописі з доби Відродження, кубісти протиставлюютьправо художника рухатись навколооб’єкту, додаючи до його видимого образу2009, випуск шостийінформацію, що взята з попереднього досвідуабо знань» [1, 15].Більш докладно зупинимось на нових архітектурнихта мистецьких рішеннях модерну,що суттєво вплинули на ідентичності.Вокзал — це межа, яка відділяє старий світвід нового, хору від центра міста, поетику шляхувід поетики осілості. Поетика шляху загаломдуже важлива для вироблення колективнихідентичностей модерну. Як правило, це шляхспрямований, шлях відкриттів та знайомстваз оточуючим світом, своєрідний педагогічнийшлях, тобто чинник виховання особистості.Вокзал відіграє суттєву роль у мистецтвімодерну. Наприклад, вокзал Сен-Лазар захоплюєта надихає К. Моне на серію картин (1877).Е. Золя на цю мистецьку акцію через деякийчас відгукується таким суттєвим зауваженням:«наші художники повинні відшукати поезіювокзалів, як їх батьки відкривали красу полівта джерел» [2, 282].Палаци з великими несучими арками повиннібули стати новими провісниками майбутнього,організованого та впорядкованого.Символом нової архітектури модерну став«Кристал-палас», побудований архітекторомДжозефом Пакстоном у 1851 році за новою технолоігією— тільки з заліза та скла — і призначенийдля першої Всесвітньої виставки.Це відповідало новій прагматичній культурнійорієнтації модерну, підкреслювало візуальнууніверсальність та прозорість, модернийтехнічний і світоглядний прагматизм. Значеннятакого типу палацу для свідомості та ідентичностімодерної лодини усвідомлювалось зокремавже Ф. Достоєвським, на сторінках «Злочинута покарання», де згадуються модерні інтерпретації«Кристал-паласу».Схожість з оранжереєю та прозорість всєївізуальної конструкції поширює назву лондонськогопалацу як «Паль-де-Кристаль». Вонавводиться журналістом Жеррольдом і використовуєтьсянаприкінці ХІХ ст. як символпанування технічного раціоналізму і май-294