Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО2009, випуск шостийУлла фон Бранденбург. «Балада». Відео-інсталяція. 2009спективи, проходячи повз перебільшені габаритиробіт. Тому «алегорія», яку, незалежно відвіку та походження глядача, надзвичайно легкозрозуміти, заповнює сітківку, і з тією ж міроючистоти, через візуальну «історію», веде до унікальногосвіту відчуттів, створеного Янагі,в якому діти стають дорослими, дорослі стаютьдорослішими, а ті стають ще і ще дорослішими[7, 52]. І перед тим, як перехід відбудеться,найдоросліші будуть прочитані вголос дітьмина горизонті, щовиступає в якості філософськоїчасо-просторової алюзії до символу змії, котраковтає свій хвіст.Лейтмотивом цієї інсталяції є трупа, якаскладається виключно з жінок, котрі мандруютьу своєму мобільну будинку — наметі,котрим прикрито їх караван. Цей намет, запозиченийз новел японського модерністськогоавтора Кобо Абе, вже з’являвся в попередніхсеріях постановочних фотографій Янагі підназвою «Казки», де був ключем до вираженнятеми подвійної дихотомії напруги між «життямі смертю», «минулим і майбутнім», «обмеженнямі мобільністю», а також «щоденним життямі фестивалем». Як видно з її ранніх робіт,— таких, як «Дівчата-ліфтери» (1996–1999),та з наступних серій: «Мої Бабусі» (1999–2004)і «Казки» (2004–2005), Міва Янагі є художницею,яка завдяки своєму використанню образівмолодої дівчинки і старої жінки, що символізують«життя і смерть», засвоїла повністютолерантне ставлення до обставин людськогоіснування в межах лабіринту «минулого»,«теперішнього» та «майбутнього».Фотографії гігантських жінок, що Янагістворила для Венеції, символізують рішучість,на противагу «Дівчатам-ліфтерам», якіздаються екзотичними ляльками чи вишука-34