Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВОдоменно-тусівочного принципу організаціїі розрізненими знаковими системами, потребуєстворення єдиного комунікативного поляі висуває перед мистецтвознавцями нелегкезавдання «зшити» минуле й майбутнє.Одразу мусимо зазначити, що у мистецтвознавствіще й досі дискутивним лишаєтьсяпитання про те, наскільки вивчення механізмівзміни поколінь, особливостей свідомостіпокоління здатне пролити світло на складніколізії творчих процесів. Серед накопиченихрозробок з даної теми присутні думки про те,що для мистецтвознавства поняття художньогопокоління є більш допоміжною соціологічноюкатегорією, яка не завжди й не в усьомуздатна прояснити зсуви в художній еволюції,переміну регістрів художньої мови. Свійконцептуальний хід до обговорення питаннясамосвідомості генерацій для розуміння змінивекторів художнього процесу вносить російськійдослідник Олег Крівцун. Він наголошуєна тому, що звичні уявлення про роль поколіннядля позначення шляхів і внутрішніх стимулівхудожньої творчості часто-густо виявляютьсянадто перебільшеними, адже художникяк творчий індивід, власним творчим актом,що має інтимний характер, персональновпроваджує принципи формотворення, якізавжди перекривають владу надіндивідуальниххудожніх канонів, адаптованих до сучасногокультурного середовища стандартів, які,власне, і виступають «емблемою» його страти(покоління). До того ж і в історії мистецтва єчимало прикладів «старту» генерації з єдинимитворчими орієнтирами, яка, в подальшомузазнає переструктуризації природним шляхом,коли виявляє неоднорідність своїх практикі бачення світу. В цьому значенні, стверджуєдослідник, сама творча індивідуальністьформує покоління, а не покоління формуєхудожника і далеко не все в мистецтві можливопояснити через апеляцію до художніх орієнтиріводної вікової групи [1]. Суголосні з цимитвердженнями і установки відомого теоретика2009, випуск шостийі куратора Гаральда Зеємана (Haarald Zeeman),на думку якого актуалізовувати нові ідеї і проблеми,бути адекватними найсвіжішим запитаммистецтва здатні художники з різнимивіковими характеристиками, і пошук ознакінновації і користування новими стратегіямивиключно у творчості представників молодогопокоління є не зовсім коректним і, навіть,хибним.З іншого боку, чимало науковців доводять,що дотичність митця до інтересів свого поколіннясприяє у його самореалізації, кристалізаціїйого індивідуальності, відповідно власноїідентифікації. Відтак надзвичайно важливиммислиться розгляд фактора покоління в спеціальномуплані — де препаруються механізмиі зв’язки між генераціями, спосіб ідентифікації,їхнє світосприйняття, цінністно-психологічнийстан, умонастрої, естетичні пошуки і артикулюютьсязначення їхніх практик для дії механізмівкультурної еволюції і культурного руху.Історія мистецтва має багато прикладів такогоефекту, і так само значущим для неї є поняття«репутація покоління».Переносячись до реалій сучасного мистецькогоукраїнського процесу, мусимо констатувати,що він являє собою складну, поліваріантнуі поки що не в усьому ясну картину нашоїсьогоднішньої культури в цілому і умонастроїві філософії життєбудови художників покоління«вісімдесятих» і пострадянської генераціїмолодих креаторів зокрема. Специфіка проживаннячасу різними стратами, які ментальноперебувають в різному часовимірі (чиї свідомість,психологія і т. д. сформовані різнимиреальностями — від епохи радянської до періодунезалежності) з часто присутньою метафорикоюпозачасовості, паузи та ін., характеризуємісцеве середовище. Проте зазначимо, щотака ситуація не є винятковою для нашої країниі властива багатьом державам, утворенимна території колишньої радянської імперії.Власне, приклади так званих «горизонтальних»(синхронічних) поколінь, різних за своєю72