Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Витоки абстрактної творчості Карла Звіринськогобуло представлено творчістю Барнета Ньюмена(1905–1970). Його містико-контемплятивнийабстрактний експресіонізм народжується1948 р. у творі «Onement 1», що входить в історіюмистецтв як «картини блискавки», абоzip-painting [3]. В 1954 р. Ед. Рейнхарт (1913–1967) демонструє ще радикальніший аскетичнийпідхід під назвою блек пейнтинг (чорнийживопис), цю аскетичну тенденцію на початку60-х продовжують Б. Ньюмен, Френк Стелла(1936), К. Ноланд, адаптуючи формат картинидо екстер’єру свого творчого задуму і називаючице «формоване полотно» [4].Четверта тенденція повоєнної абстракціївиникає в Європі, адаптуючи американськийекшн пейнтинг в європейське середовищеу вигляді ташизму, мистецтва інформелю,ліричної абстракції, і цю версію європейськогоекшн пейнтингу представляють Карел Aппeль(1921), Acгep Джорн (1914–1973), П’єр Сулаж(1919), Марсел Шафнер (1931), Еміл Шумахер(1912–1999) [5].У післявоєнний період для громадян УкраїнськоїРадянської Соціалістичної Республіки,яка в той час була «невід’ємною» територіальноючасткою СРСР, «момент істини» настав лишепісля викриття наслідків сталінізму, з приходомхрущовської «відлиги». Демократичнийвітер свободи Заходу і оновлення людства, якезвільнилося від фашизму, частково перетнувкордони СРСР, у 1957 р., під час проведення IVМіжнародного фестивалю молоді, де радянськігромадяни вперше у повоєнні роки змогли побачитивсю різноманітність сучасного мистецтва,яке загалом цілих сорок років було відгородженезалізною завісою совєтської політики. 1959 р.в Сокольниках у павільйоні американської національноївиставки в Москві одночасно з новинкамимасової культури типу кока-коли можнабуло побачити виставку абстрактних картинДж. Поллока, М. Ротка, А. Олбарайт, І. Тангі,О. Калдера, Де Кунінга. Захоплення і розчаруваннявід украдених років «невідання» назавждизалишились у серцях цілого поколінняІванна Павельчукшістдесятників, багато з яких негайно змінилисвоє образотворче «віросповідання».Для львів’янина К. Звіринського культурніподії зі столичного московського життя 1957–1959 рр. не стали одкровенням. Географічне розташуванняЛьвова між Європою і СРСР робилойого пограниччям ідей, що вільно мігрували,без печатки в паспорті. Тому саме тут жилиі працювали колеги К. Звіринського, випускникиВідня, Кракова, Варшави і Парижа. РодинаСельських згрупувала навколо себе культурнуеліту міста, куди були вхожі «на основі особистоїдовіри» К. Звіринський, Р. Турин, Я. Музика,І. Севера, Г. Захаріясевич, Л. Левицький,О. Кульчицька, Г. Смольський [6].Таємне дисидентське товариство Львованасамперед намагалося бути в курсі всіх новиніз ПНР, яка в період «відлиги» переживалакультурне піднесення і високу експозиційнуактивність.Особливе піднесення спостерігаєтьсяв галузі традиційного конструктивізму, геометричноїабстракції, оптичного мистецтва,напрямів, які виходили з принципів раціональнихзасад і мали багаті традиції в особіМалевича, Кайрюкштиса і Стшемінського —лідерів авангарду. Особливості національногоконструктивного напряму, пов’язані з проблемамичасу і простору, втілились у творчостішанованого в Польщі художника Генріха Стажевського(1894–1988).1959 р. у Варшаві відбулась виставка Г. Стажевського,про яку, безперечно, знав К. Звіринський.В інтерв’ю Г. Стажевський висвітлювавосновні домінанти творчості: використаннянайпростіших елементарних форм, побудовусинтезу з допомогою ідентично повторюванихелементів, групування анонімних форм певнимчином для упорядкування простору в картині.На 1957 р. К. Звіринський був давно підготовленийдо безпредметної творчості. Першимпо-справжньому революційним крокомдля К. Звіринського стало введення у площинукартини тривимірного об’єму. Творення форми367