Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Художні світи для Венеції, або ВБ-53Олеся Авраменконадбанням у царину медіа-мистецтва. Справді,з банальних і заяложених форм, із сміливостіавторки, її натиску, її неперевершеного почуттягумору виросло щось непересічне. НаталіДюрберг — молода художниця, і у неї є перспективиі для розвитку, і для спостереження.Як бачите, знаменитих Левів було розданонебагато. Тому вони й надзвичайно цінні. Триз них, всі золоті, поїхали до Сполучених ШтатівАмерики. Один золотий дістався до Німеччині,срібний — до Швеції.Спеціальних премій журі, нагадаємо,було чотири. Журі визначило такі назвивиправдання-номінаціїдля цих премій:«Перетворення світів», «Збереження світів»,«Розширення світів» і «Трансляція світів».В номінації «Збереження Світів» преміюотримав кураторський проект Міхаеля Ельмгрена(Michael Elmgreen) та Інгара Драгсета(Ingar Dragset) «Колекціонери» (The Collectors),який представляв країни Скандинавії (Фінляндію,Норвегію, Швецію) та Данію як «взаємодіюсвітів». Сам павільйон перетворилина аскетично-сюрреалістичні зони, які нагадуютьпростір квартир, і наповнили їх різноманітнимиречами та об’єктами — незвичнимиі незвичайними для пересічного глядача.Ці зони, вочевидь, мали виглядати як світиколекціонера, точніше, «актуалізувати стратегіюхудожника як колекціонера» (одногочи кількох, без вдумливого прочитанняконцепції не одразу й втямиш). Тим паче, щопоказали тільки одного. Він якраз плавав,утоплений у басейні перед будинком. Тількичеревики й зняв. Кажуть, що й ROLEX лежавна краю басейну, та мабуть, хтось з відвідувачівпоцупив.А будинком тим часом можна було прогулюватись,— сидіти біля каміна, торкатисяречей, відпочивати в оригінальному червономукріслі або подивитись телевізор, розвалившисьна подушках. Комісар проекту — давнознайома нам Марта Кузьма, яка так яскравой вдало розгортала свого часу в Україні проектЦентру сучасного мистецтва Сороса. Тепервона очолила управління сучасним мистецтвомНорвегії та данський комітет міжнародноговізуального мистецтва. Марта Кузьмау своїй концепції пише, що в проекті, який вонатрактує як «Розмову про колекціонування»,йдеться про власність та володіння, що належитьсфері тактильного; де два будинки, двахудожні твори й об’єкти, демонструють собоювідображення різноманітних психологічнихструктур, які базуються на відданості, посвятісебе, бажанні, володінні, культурних амбіціях,нудьзі та марнославстві». А від журналістівдізналася, що в день відкриття там розгулювалиоголені юнаки, розпиваючи горілку, і червоноюниткою проходила тема повальної модина гей-культуру та колекціонування.Журі високо поцінувало те, що проект міститьу собі напружене плетиво оповідей, яківикликають запитання про стосунки й відповідностіміж нашими бажаннями та предметамипрагнень, а ще матеріальними світами, якіми мислимо довкола себе. Мабуть той колекціонервкоротив собі життя саме через те, щоне знайшов ані відповіді на такі запитання, анірозв’язання цієї нагальної для нього проблеми.Ну, не через кризу ж…Про неї, тобто кризу, до речі, ніхто і не згадував— з негативної точки зору. Суцільнийпозитив. Ось журналісти звернули увагу на те,що інтерес до сучасного мистецтва виявляютьне лише арабські шейхи, яких на відкриттібуло стільки, що здавалося, ніби я потрапилана зйомки якогось голлівудського трилера, демала роль успішної шпигунки — так близькоі просто, без зайвого пафосу й показовоїохорони проходили красиві мусульманськічоловіки в білому вбранні та швартувалисяїхні перлинно-білі яхти з розкішними букетамибілих лілей в синіх дорогоцінних візерунчастихкитайських вазах. Отже, не лишеарабські шейхи приїхали підтримати свійнаціональний проект. Було багато росіян, якіпрезентували, окрім національного павіль-17