Вісник, 1905, ч.30

затихнути всї ріжницї в поглядах і планах будучої орґанїзації політичнихвідносин, і на пункті' його не може бути ріжниць — усїнародности й партії мусять g etren n t m arsch ieren u n d verein tsch la g en у сю точку. І коли б була можливість забезпечити сісвободи, заґварантувати їх від нарушень із боку адміністрації йправительства, то можна-б було задоволити ся тим на якийсь часі користаючи з свободи діск усії й агітації, розвести діскусію , вимінудумок над пляном дальшої конституційної організації, абивона випала від разу як найбільше раціонально, а не була схибленавід початку. Але що дотеперішній настрій правительства й бюрократіїзовсім не дає ґваранцій певности й непорушности такихсвобід, наколи-б вони й були признані на папері, законом чи указом(бо при неограничености й безконтрольности бюрократії, безорганізації вповні незалежного суду й підпорядковання йому екзекутивноївласти ніщо не забезпечить тих свобід у дїйсности), тож і недиво, що постулят конституційний, як постулят забезпечення тихгорожанських свобід, виступає разом із ними на перший нлян.1)З сим фактом треба числити ся. Можна собі бажати, щобзаведение конституційних форм випередив певний антракт свобідноїдіскусії, але жите не стоїть, і історичний момент не можна до волізвільняти в його темпі, а треба достроювати са до нього, до тихзадач, акі він ставить, аби вони не були розвязані без пас. П о­кладати ся на те, що нехай прийде якась конституція тимчасом„на черно“ (в брульонї), а потім її можна буде поправити, —нїяк не можна. З конституцією керма переходить із рук правительствав руки суспільних клас чи національних ґруп. і з ними боротися тяжше ніж із правительством. До тепер у конституційнім рухувели перед правдиві репрезентанти росийської інтелїґенції, з котримиможна було договорити ся на ґрунті національної чи простолюдської справедливости. Але з заведением конституційних форм,звичайної буржуазійпої конституції (а инакшої не можна надїятися від такої брулїонової роботи, коли діскусія і розвага будуть від-’) Зрештою полщийно-бюрократичний терор не устає і тепер: ревізіїарешти, заборони зі стають ся звичайним явищем у передодень того »земськогособору«, що сам собою зрештою предсгавляєть ся річею досить проблематичноюі в результатах своїх необчислимою. Провідники суспільності! задумують ся наднайлщшою організацією того собору, але як можуть виглядати вибори репрезентаційпри браку особистої безпечностіт, свободи агітації, свободи організацій, просе прикро навіть думати.