Вісник, 1905, ч.30

з обридженєм оминати-ме кождий сьвідомий Українець, що заховавіще живе почуте самоповаги.Отеє моральне перероджене, яке вповнї доконаеть ся певноне швидко, аж наслідком праці поколінь, та до якого імпульс кождийіз нас повинен дати сам собі, власного постановою, буде першоюумовою можности тїспїйшого, дружного і продуктивного співдїланянашого з закордоновими Українцями. Як би Ви знали, моїмолоді приятелї, скілько вневіри, розчаровань та знеохоти нагромадилидотеперішні* зносини Галичан та Буковинців із Україною, скількисорому та прикрости робили нераз Українцям наші „національні“,,а властиво місцеві хиби — неточність, балакучість та пустомельство,брак характерности, індіферентність та моральна грубошкірність,байдужність до важних загальних справ, а завзятість у дрібницях,пуста амбітність та брак самокритики, парадоване європейськимиформами при основній малоосьвітности та некультурности, —як би Ви знали і відчували се так, як сього вимагає теперішняхвиля, то я це сумнїваю ся, що в серці* кождого з Вас знайшласьби моральна сила, щоб сказати собі і покласти „Ганнїбалову присягу“: від нині* доложу всякого зусиля, щоб увільпити ся від тиххиб, поводити ся краще, працювати пильнїйше над собою.Та все те кажу лише для В ас, особливо для тих, хто захоче мати*зносини з Українцями, щоб охоронити його і тих, із ким він будемати зносини, від прикрих розчаровань. А головна річ у тім, чимможемо ми, Галичани й Буковинці*, в разї свобіднїйших відносину Р осії, допомогти Україні'. На капітали ми не богаті, тай не капіталівпотребувати-муть від нас Українці*. Так само дурять себе·ті Галичани та Буковинці*, які вже тепер облизують ся надїїочи ся,,що свобода в Р о сії отворить їм дорогу до робленя інтере&ів, до·корисних посад та сутих доходів без праці. Певна річ, у порівнанюдо иашої заробкової мізерії росийські відносини не одному,можуть видати ся блискучими, але не треба забувати, що на легкіїзаробітки та на масні посади всюди конкурентів багато, а спеціяльноР осія богата на таких „ташкентцїв“, із якими паші кандидатине легко витримають конкуренцію. Тай не „таш кентцїв“,.це аферистів, не спекулянтів на легкий хліб потребує від насУкраїна і коли ми нічого иньшого, ліпшого не зуміємо дати їй.,тодї сором і ганьба н ам !ЛІТЕР АТ.-Н АУК. ВІСТНИК XXX. 2*