Вісник, 1905, ч.30

Він хотів усьміхпути ся, та лише скривив р^.та і показав своїтри чорні передні зуби. Він нахилив голову і глядів у вічи Марійцї,що саме сідала на кріслі при другім кінці стола. Марійкаглянула на нього і зараз відвернула ся. Він видав ся їй такимпоганим, відразливим, що не мала сили подивити ся на ньогов друге.А тимчасом Пташок дивив ся па неї своїми бурими очима,що аж сьвітили ся від пристрасти. Він любував ся її статїєю, рухами,її гарним личком і чорними бровами. Здавало ся, що її з’їстьочима. Марійка почула той палкий погляд Пташка. Її душа занепокоїлася як від маґнетичної струї. Вона мусїла на нього поглянутиі їй стало ще страшнїйше...— Ви щось мене питали, коли я війшла?— 11і! ІІанї дзїко, я питав, чи вміете грати в карти, боприйшло менї па гадку, щоб замісь нудьгувати, заграти собі таку двійку пікета.— Щ о вам до голови прийшло, пане? Хиба-ж я маю часграти в карти ? Н адто я не мала часу навчити ся того...— П і ! То дуже легко, от я зараз покажу... А г а ! то тарокові,а до пікета треба преферансових. Зараз...Він метнув ся до столика, де лежали карти, вхопив талїю тапідбіг до Марійки розкладаючи їх на столі.— О то так, прошу... Масти знаєте?— А ле-ж пане Пташок, я не маю анї голови, апї часу вчитися пікета... Хиба-ж карти найкраща забава на сьвітї?Тепер Пташок не видав ся М арійці страшним, але сьмішним.Вона мимоволї засьміяла ся з того низького дурного чоловіка,що таким способом хотів забавляти її.— Ну, часом годї чим иньшим забавити ся, хиба картами,—говорив Пташок. — От і ваш брат, пан професор, який ученийчоловік, а не від того, щоб часом не кинути картами...— Але-ж тепер зовсім не пора до того. Я дуже часу не маю.— П і ! на всьо чоловік час знайде, коли лише хоче. Я сьогодні*теж не мав часу, бо мав докінчити один величезний виказгіпотечний. Пасиви страшенні. Карта С на сяжень, а тут мій шефдав мені* пильну роботу, зробити сьвіжий витяг одної реальноститут у Перемишлї.. Тут знов карта В як ланцюх. Кажу вам, деволюціяправна їіомотана,;до неможливости, годї визнати ся, яку хтомає частину.... Прошу собі дредставити, що реальність ділить ся на