Вісник, 1905, ч.30

і з нею забивав я нудьгу як міг. Вона була веселого успособленя,д о т е їін а , знала дещо з літератури, при тім сама нічого собі, отжея в її товаристві не зле бавив ся. По кількох тижнях ми були якотарі знайомі. Коли часом забавила довше у нас, я відпроваджувавїї, але що я не мав ніяких побожних намірів, то я держав ся завсїдиповажно, значить ся, провів до воріт тай „добраніч, моє поважане“.Про любов я ніколи з нею не говорив. По що завертатиїй голову, — думав я собі, — коли я з нею женити ся не можу,хоч би для того, що вона не має крейцара, а я не маю іспиту.Ліпше дати їй до пізнаня, що я лиш бавію ся, забиваю нудьгутай тілько. Братова нераз дразнила мене в жартах панпою Юльцею— так називала ся учителька — але я заспокоював братову.— Н е бій ся, — кажу їй, — я вже не ґімназіяст.Одного разу в неділю вже при кінці ферій приїхали булигостї до нас і ми забавляли ся досить довго. Випо було несогірше,розмова оживлена, час мииав скоренько. По півночи гостї роз’їхалиея, а я взяв капелюх і наготовив ся відпровадити учительку. Мивийшли на дорогу.— Ах, що за красна піч, - промовила вона перша.— Чудова, — сказав я це иадумуючи ся.Ніч дійсно була чудова. Н ебо чистеньке, анї одної хмарки,зьвізди мерехтіли, а місяць плив посеред неба і всьміхав ся до нас.Тихо-тихенько довкола, хоч мак сїй; Лише жаби рехкали. Моя товаришказатягнула низьким альтом :Ой місяцю, місяченьку, зайди за коморуНехай же я з моїм милим собі поговорю.Щ о стало ся зі мною в сю хвилю, сього я тепер не годенвам сказати. Скажу вам коротко, що все оголомшило мене. Я притиснувруку товаришки до свого боку з цїлої сили, вона співаладальше, а я йшов коло неї непаче зачароваиий, на душі робило сягак гарно, що я готов був увесь сьвіт обіймати і цілувати.— ІІаино Ю ліє, — заговорив я, коли вона перестала сп і­вати, — я тепер ішов би на край сьвіта.— Самі ? — запитала вона несьміло.— Н і ! з вами ! — відповів я без намислу.— Так вам здаєть ся иід впливом місяця, — говорила товаришка.— А місяць зайде, тоді було би вам жаль вашого« ходу.— Н е так місяць, як радше ваш спів мене очарував.