Вісник, 1905, ч.30

А ле відносини Белїнского до Ш евченка не обмежили ся тількидо літературних непорозумінь. Він із критика поевій перекидабть сяв критика приватної особи, і тоді його критика робить ся простобрутальною. Лист Белїиского до 11. В. Анненкова з грудня 1847^р.(отже недовго перед самою смертю), — се документ, на якого видмусять червоніти лиця всіх синів Р осії, без огляду на те, чи сеВеликороси, чи Українці... Сей лист коріфея росийської критики^се велика зневага тої критики, се страшний приклад того, як д а ­леко може загнати ся навіть розважна людина! „Тепер Р осияпам,— каже Т. Зїнківський, згадуючи про паведену в горі критикуБелїпского на Ш евченкові „Гайдамаки“ 1), — сором за св о ­його -критика“... а сто раз більший сором, скажемо від себе, за тойлист, який ми отут наводимо в оріґіналї:„Наводилъ я справки о Ш евченка, — пише Бєлїнский доАнненкова2) — и убедился окончательно, что вий религіив ір а есть пикуда негодная вещь. Вы помните, что вйрующійдругъ мой говорилъ мнг£, что онъ в'Ьритъ, ч т о Ш евченко— человйкъ достойный и прекрасный. В йра дгЬлаетъчудеса, творитъ людей изъ ословъ и дубинъ, сталобыть, о н а можетъ и изъ Шевченка сделать, пожалуй,мученика свободы. Но здравый смыслъ в ъШевченк'Ь долженъ видеть осла, дурака и пошлеца,и сверхъ того горька г о пьяницу, любителяг о р іл к и по патріотизму хахлацкому. Этотъ х а-хлацкій радикалъ написалъ два пасквпля. Читаяодинъ пасквиль, государь хохоталъ, и вероятно д^ло тймъи кончилось бы, и дуракъ не пострадалъ бы зато только,что онъ г л у н ъ. Но когда государь прочелъ другой пасквиль,то пришелъ въ великій гп^въ... И это понятно, когда сообразите,въ чемъ состоитъ славянское остроуміе, когда оно устремляетсяна женщину. Я н е читалъ этихъ пасквилей,и никто изъ м о и х ъ з п а к о м ы х ъ и х ъ не читалъ(что меясду прочимъ, доказываешь, что они нисколько незл ы , а только плоски и глупы), по ув'Ьренъ, что второйпасквиль долженъ быть возмутительно гадокъ по при-^]) П и с а ня Т. З їи к ін сь к о го. Т. II, ст. 66.2) П. В. А и н с н ко в ъ и его д р у з ь я 1835—1885. Мзданіе Суворина.С.-Петсрбургь, 1Ь92, ст. 601·—606.