Вісник, 1905, ч.30

М І С Я Ц Ь .* Тепла місячна ні ч при кінці липня. Небо чисте, погідне, аніодної хмарки. Тихо довкола, лише жаби рехкають.В таку то ясну, погідну ніч їхав я фірою в товаристві одногоучителя іїмназіяльного. Я мав охоту балакати, починав то з сего,то з иньшого боку, але побачивши, що професор зїває, я дав спокій.Як захочеш розмови, гадаю собі, то сам розпічнеш, а як ні, тообійце ся. Я опер ся о мішок із січкою, що лежав за нашими плечима,і почав вдивляти ся в місяць, що як раз плив напротивпас. Він видав ся мені* сьмішним. Його глупо скривлене лице пригадаломені чомусь одного кльовна з цирку в хвилї, коли стоїтьпа арені без шапки і регочеть ся. Се порівнане розсьмішило мене.Такий глупий Авґуст, думаю собі, а як його величають у пісняхпа всі боки, не знати за що Р І я почав поволи пригадувати собіті пісні, в яких згадує .ся про місяць. Начислив їх девять. А всі*вони нічого собі, гарні, нема іцо казати. От хоч би о:гся — і япочав тягти півголосом :Ой з ій д и , з ій д и , ясен місяцюЯк млиновеє коло...Професор поглянув па мене і розпочав розмову.— Ви поет?— Н ї! — кажу.— То може закохані ?— Також н ї !— Бо бачу, що вам щось дуже нодобаєть ся місяць.ЛЇТЕРАТ.-НАУК. ВІСТНИК X XX. 2