Вісник, 1905, ч.30

Корифей російської кріш і і українське в и с и .(Докінчене.)Та пе симнатичпїйше відізвав ся Белїнский і про українськупоезію, яку в його часи передовсім репрезентував Ш евченко.Белїнский безпощадно розкритикував Ш евченкові „Гайдамаки“,а його самого назвав „кепським поетом“. Б кінці* легковаженєлітературного руху на Україні* дійшло було в росийськогокритика до того ступня, що в 1843 р. термін „український“стає у нього синонімом із терміном „дрантивий“ і він прикладаєйого до всіх партацьких творів, що виходили в тім часіна території України, без огляду на те, якою мовою вони писані,чи українською, чи росийською, чи ии. Сама Українастала в розуміню Бєлїиского невичерпаним жерелом таких „українс ь к и х “ письменників і поетів, що свої „п оезії“ пишуть на замовлене.В ідповідна до того й українська публика. „Н а Україні'е своя література — каже з іронією Белїнский, рецензую чи в „О течественпихЗаписках“ „М олодикъ“ Бецкого з 1843 р .1) : коли в і­рити „М олодикови“, то про се нема ніякого сумніву. Щ о таке„М олодик“, ми як Москалі' не знаємо; ми знаємо тільки, що тоальманах, наполнении росийськими статями в віршах і нрозї, щобез сумніву богатьом дуж е нодобають ся. Харків у норівнанюз иньшими Губернськими містами є задля свойого великого числанаселена і краси під деяким зглядом столицею України, а черезте й столицею української літератури, української нрови, а передовсімукраїнських віршів. У всіх росийських Губерніях багато іш-*) Сочинен і я В. Б /Ь л и и е каго (II. вад.) ї \ УП, с/г. 271)—282.