Вісник, 1905, ч.30

— А на концерт поїхала-б сьогодня? — питають ся менедома, як найгірша погода.— Поїхала-б, кажу, — бо то моя едина одрада, то найкращаутіха моя.Але хоч і казала я годї так, та гаразд не розбирала, черезщо саме на тих концертах я оживала душею. За те тепер я ужедобре розумію і скажу, що на тих концертах я в перше почула*окрім пісень, ще й рідню мову; почула, що ін теліїентні, осьвічені,старі й молоді люди говорять рідною мовою в такому великомузібрані*, і ті рідні слова, що долітали до мого вуха з ріжних кутківвеликої залї, ураз із згуками чарівних пісень падали мені* в серцеі тріпалось воно від жалю, від каяття і радости так, як на Великденьтілько тріпаєть ся, як уперше почуєш „Х ристос воск ресе“ —теж від жалю, теж від каяття і радости.М ені здавало ся, що я дома, що ті люди, яких я бачу, усїмої ріднї, і тут зараз учували ся мені* слова заповіту Ш евченка і„І мене в сем’ї великій, в сем’ї вільній, новій не забудьте помянутине злим тихим словом“. Так, ось вона, та нова, велика сем’я!А я ? Я нічого й досі* не знала. Д е-ж я була ? Щ о робила ?В чарах твоїх концертів, шановний наш Кобзарю, в чарахрідньої пісні запалило ся моє серце, ожила моя душа, бо ті ріднііііснї якось яснїще, яскравіще показали мені*: „Чия правда, чиякривда і чиї ми діти ? “ І я якось від разу зрозуміла, що мені*робити. Тепер моя блукаюча душа знайшла мету свого житя, знайшласвій шлях і лекше менї стало жити у сьвітї.Як же з такої радости не заговорити до тебе, шановнийКобзарю, як не подякувати т о б і! Як би не ти, хто його зна, чапрокинулась би я коли. А бо хоч би й прокинулась, то певно щеііізнїще, а твої піснї прискорили той час, вони скоріще ніж словадолетїли до серця, а тоді й розум прийшов до помочи і я, прокинувшисьвід довгого сну, увірувала... Не знаю, якими словамивимовити тобі мою щиру дяку. Нехай упаде вона на твоє серцеживою росою, нехай оживить твою душу, як твої пісні живили мою.Нехай Господь дає тобі сили, щоб зміг ти ще рідними піснями збудитиі викликати з далеких закутків душі тих бідних людий, щоживуть більш серцем нїж розумом і з котрих, хто зна, як раз„може·б сплїв ся найкращий вінець нашій вбогій, нікчемній годині,,хворій, недужій, безсилій добі, нашій забутій і бідній країні“.