Вісник, 1905, ч.30

Ш ухевич доказує, що др. Олесницький обіцю вав1) не'ЗОО а 4 0 0тисяч. Може й так. Лише цікаво, чому в такім разі сам театральнийкомітет у своїй відозві з 5 січня 1904 р. зредукував сю сумуна 3 0 0 .0 0 0 ? Я не пригадую собі також, щоб на тім засїданю комітету,на якім я був присутний, згадувано про 5 0 .0 0 0 сподіванихіз України, бо в такім разі я певно був би звернув увагу на фантастичністьтакої падїї. І коли проф. Ш ухевич ^Ш |Ьгь ся, „чомутоді ніхто із 23 нрисутних не звернув увагу бодай на одну з повисшихнесподіванок, а не зробив сего і др. Ф ранко4, то я відповімна се иншим питапєм: а чому проф. Ш ухевич, не вважаючи наосторогу проф. Грушевського, робив діло при помочи приватнихкоивентийлїв із 23 людий спрощених по його власному вибору, а нескликав для сеї цїли загально доступного зібраня, на якому певнобуло би дійшло до ширшої д іек у сії? Я особисто не вважав себекомпетентним говорити про будову та про сподівані субвенції, тимбільше, що на перше засїдане комітету мене не прошено і я незнав, що вже було обговорено, а що ні. Зрештою і я також „люблюР у сь “ і не був иротивпий будові театру і не виступав противнеї анї устно ані письмом доти, доки театральний комітет не надуживдовіря репрезентантів львівських товариств і не зробив сеїсправи пунктом нашої народньої чести, силкуючи ся задля н еї в ід ­сунути на бік инші, далеко важнїйші та більше пекучі справи нашогоосьвітпого та економічного житя.Проф. Ш ухевич думає певно виставити себе великим патріотом,ще раз повтаряючи брехню напятновану вже мною про людий,„котрі заактують на Україні против збираня складок па будовутеатру“, та додаючи ще нову про людий, „що викидають 8а дверікурзора висиланого для збираня складок“. Коли проф. Ш ухевичсими словами хотів натякнути на проф. Грушевського або на мене(а таке вражінє мусить віднести кождий читач, бо приплутуватитут поступки иньших людий непричасних до полеміки нема ніякоїрації), то заявляю, що оба ті натяки — сьвідома брехнях) Аби і тут не обійшло ся без плутанини, представляє д. Шухевич дїлотак, іцо др. Е. Олесницький робив се устно, коли сам др. Е. Олесницький виразнозаявляє, що всі свої пляни й уваги написав у листі до д. ІПухевича,і справді, на тім зібрапю, де я був присутний, д. Шухевич відчитував лист д-раК Олеспицького, і відтам у мене й лишила ся в памяти сума 300.000 кор.