Вісник, 1905, ч.30

її добра, бігме, як тебе щиро люблю. Подумай, яка її будучність їУчительку гонять із одного місця на друге, нею помітують інспекториі старші учителї, нанастують хлопи і баби — та-ж знаєш,які наші хлопи! Вони до школи як чорт до сьвяченої води. Найїіно викаже по совісти тих дїтий, що до школи не ходять, то їйочи видеруть. 1 хто за нею обстане ? В се при нас, або близько насне буде. Можуть її кинути на другий кінець Галичини. А по томутака молода і гарна дівчина — бо вона таки гарна, то треба признати— на які небезпеки вона нараж ена! А най лише раз їй ногаиоховзне ся, тодї що ? Або я такого вже не бачила ? Чи-ж тожитє, чи то становище? От так говорить ся, аби люди мали чимбавити ся, та собі голову морочили...— Мені все той Копач із голови не сходить. Він так піклувався моїми родичами...— А н ї в голові собі того не май. ІІіклував ся, бо добрийчоловік, то йому треба признати, і я кождому люблю признати, щойому належить ся. Але Копач не для неї... Для пього певно вжеякийсь совітник свою дочку загнув. Г о-го-го ! Вони його не п у­стять. Н а нїм. як чую, аж бють ся. Марійка за мала для ньогоптиця. Такому авскультантови давай зараз тисячі... Впрочім, годійого про те питати, бо не випадає, а тимчасом Пташок готов намфуркнути... Ой Олесунцю, куймо зелїзо поки тепле. Трафляєть сячоловік порядний, статочний, не відтручуймо його... Потому міг бити жалувати... Лїпше воробець у жмени, ніж... як то там каже ся...— То всьо добре, але бачиш, Пташок не має тої осьвіти, щоМарійка. В ін скінчив усього на всього народнї школи, та лишечерез своє гарне письмо дістав ся на діурнїсту... Марійка має замилуванєдо книжок...— А що-ж їй буде перешкаджаги книжки читати? Ось я. Яктяжко гарую, працюю від рана до ночи, а все-ж іще знайду хвилькусвобідного часу, що дещо прочитаю. У неї буде більше часу, бощо на повітї робити?... Він для неї всьо зробить, бо страх їїлюбить...Олесь ходив великими кроками по хатї задумавши ся. Павцяговорила дал ї:— Я ще одно забула сказати. Марійка не має нї раз дарудо вчительства. Подумай собі, як вона вчить Н есторка. Дитиназ ліпшого дому і понятлива, а що його навчила ? Просто ради йомуне може дати, а що-ж буде, як дістане двацять сільських бовванів.