Вісник, 1905, ч.30

„Трохим Зїнківський причину ворогування М оскалів до нашогослова, йаже Кониський, з'ясував ще й „тією національною нетолєрайтностюмосковською, що поруч себе не стерплює хоч би й невеликоїкультурної самостійности української“. Мене не вдовольняєі ся причина і я хочу иошукати ще иньшої, властивої росийсьФшкритикам 1840 рр. Далї їх я не піду і, хто зна, коли-б не та причина,на яку я зараз укажу, то може-б і про твори Ш евченкаі в загалї про розвиток українського письменства Бєлїнский був бцвимовив такі-ж думки, які потім вимовив Добролю бов,1) а за нимі дехто иньший з однодумних 8 ним його наступників.„Оцінюючи твори народньо-національних письменників чужоїнародности, хоч би і так близької расою і далеким-предалеким родоводом,як от народности наша і великоруська, діло пе таке легке,як воно здасть ся з першого п огл я д у; найпаче, коли такі дві народностизлучені під одним тим самим устроєм політичним, але розділенівеликою безоднею житя історичного аж до кінця віку X V III.До того-ж одна народність панує, тримає другу в неволї і в темнотіі пильнує шляхом неволення привподобити до себе отсю другу.А от ся друга привподобити ся пе мож е; бо у неї иньша природа,иньші обставини, иньша була історія ; там нині иньше соціяльноморальнежитє і сьвітогляд.„В творах кожного письменника, до якої-б паціональности вінне належав, тим паче в творах такого велетня, як Ш евченко, єсть,правда, для оцінювання творів його, опріч ґрунту народно-національного,ґрунт загально-людський, і на сьому ґрунті знайдемо матеріалдля оцінювання творів, але тільки матеріял загальний, теоретичний; загальпу, головну основу, загальні людські риси загальнихлітературних типів. І що-ж з того ? Принаймні’ сього дляправдивого оцінювання творів народного письменника вельми щемало. 1 земля — ґрунт загальний про всяку ростину і сонце заіцоопріч Бога і чорта в душі нашій є щось таке страшне, що аж холод іде посерцю, як хоч трошки його розкриєш. Цур йому: мене тут і земляки і неземлякнзовуть »дурнем«. Але-ж хиба я винен, що я уродив ся не кацапом, або не Французом!«А в листі до Тарновсысого написав Шевченко вже отсї слова: »Нехайя буду собі і мужицький поет, аби тільки поет, то мені нічого більш і не треба ІНехай собака лає, вітер рознесе!« (Основа, 1й62, кн. ПІ.)*) Другий коріфей росийської критики зі 60-тих років, що по части змивтой сором із росийської критики, який наніс їй Бєлїнский оцінюючи ті самі »Гайдамаки«Шевченка зовсім инакше як Бєлїнский.