Вісник, 1905, ч.30

привикати до всїх тих смертий, мук, крови; я чую, що я й у свойомущоденному житі стаю менче чутливим, менче чулим і реаїун>лише на найсильнїйші вражіння; але до самого факту війни я неможу привикнути, мій розум ВІДМОВЛЯбТЬ ся зрозуміти й об’яснитите, що в самій сути своїй божевілле. Мілїон людий, зібравшись докупи й пильнуючи зробити свої дїлання правильними, вбивають одинодного й усім однаково боляче і всі однаково нещасливі — щ о-жсе таке ? Т а се-ж бож евіл є!Брат обернув ся й допитливо подивив ся па мене своїми короткозорими,трохи наівпими очима.— Червоний сьміх, — весело сказав я хлюпаючись.— І я скажу тобі правду, — брат довірливо положив зимпуруку на моє плече, і немов злякавши ся, що воно голе й мокре,швидко відхопив її, — я скажу тобі правду : я дуже бою ся збожеволіти.Я не можу зрозуміти, що се таке дїєть ся. Я не можузрозуміти, і се невимовно страшно. Коли-б хтось міг обяснити мені’,але-ж ніхто не може. Ти був на війні, ти бачив — обясни мені.— Іди к’ чорту! — жартливо відповів я хлюпаючись.— Ось і ти теж! — сумно сказав брат. — Н іхто не в станіпомогти мені. Се страшно. І я перестаю розуміти, що можна, чогоне можна, що розумне, що божевільне. Коли я зараз візьму тебеза горло, з початку тихенько, немов лащучись, а потім міднїйше,й задавлю тебе —* що се б у д е?— Говориш дурниці. Н іхто сього не робить.Брат потер зимні руки, тихо всьміхнув ся й мовив далі':— Коли ти ще був там, бували ночи, коли я не спав, не мігзаснути, й тоді мені приходили дивні гадки: взяти сокиру, піти йповбивати в сіх: маму, сестру, слуг, нашого пса. Розумієть ся, себули тілько гадки й я ніколи сього не зроблю.— Н адію сь, — усьміхнув ся я хлюпаючись.— А то ще боюсь я ножів, усього гострого, блискучого:Мені* здаєть ся, що коли я візьму в руки ніж, то доконче когосьзаріж у. Адже правда — чому не зарізати, коли ніж гострий?— Причина достатна. Який же ти, брате, чудний! Підпустище горяченької водиці.Брат відкрутив чопик, підпустив води й казав дал і:— А то от боюсь я юрби, людий, коли їх збереть ся багато.Коли в вечері вчую на вулиці шум, голосний крик, то здрігаюсьі думаю, що се вже почалась... різня. Коли кілька людий стоїть