Вісник, 1905, ч.30

я думаю, як їхати-му, не про те журюсь, а про т е: як жить далів сь в іт ї? Щ о робити? Куди вдарити с я ? Н а який шлях повернути?Бо тодішнє житя моє в селі, у батьків не задовольняло мене,душа все кудись р в ал ась ; серце все чогось иньшого бажало, таровум — не знаю, що з ним тоді було, мабуть, чи не був віну неволі у серця, бо всі думки мої кінчались тоді* безпросьвітним.сумом і перед очима моїми стояв усе туман.Приїхали до стац ії; „дядин“ фурман уже дожидав ся мене.— Сідайте, — каже, — та будем їхать; там таке робить ся,ідо я не знаю, як нам Бог поможе назад вернути ся. Сьогоднядосьвіта прорвало греблю в городі, (то, бачте, був повітовий город),а якийсь чоловік одважив ся перший переїхати черев ту прірву,,та тільки спустив ся на те місце, де саме прорвано, аж там водипо шию коняці, а вона й не вдержалась на ногах, зараз воза перекинулавода тай понесла й чоловіка й коняку з возом скрізьберегами. Т о мене й иньших людий уже й не пустили через греблю,я мусїв робити кругу шість верст.— Н у, — кажу, — їдьмо і тепер на обминку.— Н і, — каже фурман, — тепер вода повинна уже збігти*,переїдемо і так.— Говори, — думаю, — я з роду не поїду, як що дужестрашно.Аж ось і на греблю з’їжджаємо, вода шумить, несе кригу, позаливалагеть чисто береги, а гребля довга та вузенька, а в одномумісці прорвана, і страшно преть ся тудою вода. Дивлюсь, їдуть попереднас лю ди; подивилась, як вони переїхали, бачу, що вже небагацько води, тай дум а ю : Як не дай Боже і пришилось би топитися, то таки-ж заратують може; стільки людий, ще й поліціявся тут.— їдьте, — кажу фурману, а сама й не памятаю, чи я дивилась,чи заплющила очи, тільки як переїхали те місце, а фурмані обзиваєть ся до м ен е:— А дивіть ся, — каже, — он уже й коняку витягли тогочоловіка, що втопив ся, а його й не знайшли.— Поганяй, — кажу, — швидче, хоч би до „ д я д і“ доїхатьскоріще, а то так чогось страшно стало, коли-б ще не трапилосьі нам чого, бо у вас тут скрізь негарна дорога, яри та мосточки.Але нічого, на сей раз пощ астило; доїхали таки благополучно.